Секрет міста Лімоне. Екстрім на Страда делла Форра. Тремозіне і Тераса Брівідо. Відпочинок на озері Гарда.

Відпочинок на Гарді ми поєднали з цікавими поїздками у колоритні італійські містечка навколо озера. Місто з смачною назвою Лімоне, екстремально-красива дорога Страда делла Фора, одне з найгарніших сіл Італії у комуні Тремозіне, неймовірні краєвиди озера Гарда з Тераси дель Брівідо – ділимось враженнями і практичним порадами про маршрут цього дня. Як дістатись. Що подивитись. Де зупинитись.

Тремозіне-суль-Гарда (Tremosine sul Garda) – комуна в італійському регіоні Ломбардія, провінція Брешія. На високому мальовничому зеленому плато Parco Alto Garda, що піднімається на 400-600 метрів над озером Гарда, розташувались 17 маленьких сіл і одне розмістилось на узбережжі озера. Всі вони входять у комуну. Разом в селах проживає близько 2100 мешканців. У 2008 році комуна Тремозіне отримала нагороду Borgo più Bello d’Italia – найгарніші села Італії.

Серед цікавих місць Тремозіне – колоритне село Піеве (Pieve), гірська дорога Страда делла Форра (Strada della Forra), Тераса дель Брівідо (Terrazza del Brivido), що побудована над урвищем і має фантастичний вид на Гарду. На зворотньому шляху ми заїхали у Лімоне (Limone Sul Garda) на березі озера.  Це популярне туристичне містечко, яке славиться не тільки лимонами. Тут відкрили секрет довголіття. Наша поїздка з Ріва-дель-Гарда зайняла півдня.

Маршрут поїздки такий: Ріва – Страда делла Форра – Тераса дель Брівідо – село Піеве, комуна Тремозіне – Лімоне. Шлях на мапі:

Від Ріва-дель-Гарда до початку Стради делла Форра на машині їхати 17 км, приблизно 20 хвилин. Шлях через місто Лімоне-суль-Гарда. Вздовж західного берега озера проходить дорога SS45bis – Gardasana – з багатьма тунелями і гарними краєвидами.

Читайте також:  На машині в Італію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, парковки, вартість пального, місця відпочинку.

Мальовнича дорога з тунелями від Ріви до Стради  делла Фора. Цікаво, що тут знімались перші кадри фільма “Квант милосердя” про відомого суперагента 007 Джеймса Бонда.

Страда дель Форра (Strada della Forra)

Гірській шлях SP 38 з’єднує головну дорогу узбережжя Strada Gardesana з селами Тремозіне на високому пагорбі. Віками жителі комуни по небезпечній гірський стежці несли на собі до озера дрова, вуголь, хлопок, пшеницю. Далі товари грузились на човни і баржі, доставлялись у різні міста Гарди. Дорога до озера була дуже важлива для розвитку торгівлі Тремозіне. Strada della Forra побудована місцевими мешканцями в скелях і ущелині річки Brasa. Автором ідеї став священик Джакомо Заніні, а проект розробив Артурро Козальо. Відкрита Страда делла Форра у 1913 році. Це перших шлях до озера Гарди.

Сьогодні Страда делла Форра – популярна туристична пам’ятка, екстремальна, небезпечна і водночас красива: круті повороти, вузький шлях, тунелі, мости, гірській потік, скелі над головою і фантастичний вид на Гарду.  Її називають найгарнішою дорогою Італії, восьмим чудом країни.

Довжина Strada della Forra лише 3 км. Але це справжня італійська екстремальна гірська дорога. Вона потребує досвіду, майстерності і максимальної концентрації уваги водія. На Страда делла Форра важко, а іноді неможливо розминутись зустрічному транспорту. Доводиться майже притискатись до скель. Тому тут часто виникають затори. На деяких особливо вузьких ділянках шляху встановлені світлофори. Дорога дуже популярна серед байкерів, що “літають” по ній. У високий туристичний сезон краще проїжджати дорогою вранці. Ми нагору проїхали зранку вільно, а коли повертались опівдні попали у затор. Всі нюанси на фото передати складно. Тому краще дивіться відео:

Після цього підйому у членів нашої команди трохи тремтіли ноги, коли вийшли з авто))). Це був перший досвід їзди по дорозі такої складності.

Для менш досвідчених водіїв є інша простіша дорога до Тремозіне і Тераси Брівідо. Проходить через села Bassanega, Vesio. У Лімоне – поворот по вказівнику на Тремозіне. Маршрут довжиною 13 км, проходить по дорогам SP115 і SP38.

Тераса дель Брівідо (Terrazza del Brivido)

У містечку Піеве, куда веде Strada della Forra, є чудовий оглядовий майданчик Тераса дель Брівідо (Terrazza del Brivido). Це тераса/балкон, що розташований над урвищем на висоті 350 метрів над озером. Знаходиться у ресторані Paradiso. Парковка є перед будівлею. Вхід на Терасу вільний – через ресторан. Панорама на Гарду звідси відкривається неймовірна!

На скелях видно будинки села Pieve.

Оцініть згори шик і маcштаб дороги Страда делла Форра (Strada della Forra). Недарма балкон називають “Терасою тремтіння”.

Ми були зранку, тому протилежний берег озера Гарда не дуже гарно видно – засліпляє сонце. Можливо краще сюди приїжджати після обіду, але я підозрюю що в цей час буде багато туристів, і на Страді делла Форра можна попасти в затор, що ми і зробили коли повертались назад.

На протилежному березі трохи видно місто Мальчезіне (Malcesine)  і гору Монте Бальдо. Ми відвідали їх днем раніше. Читайте про це тут:

= Мальчезіне – місто, що дарує натхнення. Гора Монте Бальдо. Відпочинок на озері Гарда. Італія.

На терасу потихеньку прибували люди. А зранку можна було спокійно насолоджуватись околицями.

Tremosine sul Garda. Середньовічне село Pieve.

За 500 метрів від Тераси Брівідо знаходиться колоритне село Піеве (Pieve). Це адміністративний центр комуни Тремозіне-суль-Гарда. Одне з найгарніших сіл Італії. Перші поселення тут виникли майже 3000 років тому. Є версія, що назва Тремозіно має походження від племен етрусків. Красу цих місць цінили ще з часів Стародавнього Риму. Тут, на високому пагорбі, будували вілли заможні патриції. Згодом місцевість захопило германське плем’я лангобардів, що дало назву сучасному італійському регіону Ломбардія. Перші згадки про  Тремозіно з’явились у 1185 році. З XIV століття комуна належала Венеціанській республіці.

Прогулятись по середньовічному Pieve було справжнім задоволенням. Поставили машину на платній парковці. Вартість 0,50 євро перша година, наступні + 1 євро. Максимальна ціна за добу – 9 євро.

Над селом височіє старовинна католицька церква Сан -Джованні Баттіста XVI століття. На цьому місці перший храм стояв у XIII столітті, пізніше його знесли і звели у XII столітті Церкву Санта Марії. Від неї залишилась дзвіниця.

Всередині тихо і спокійно.

Вражають старовинні фрески, алтар роботи Франческо Барб’єрі 1657 року і скульптури художника XVIII століття Джакомо Лучіні. У боковому нефі церкви можна побачити старий герб комуни, що датується 1258 роком.

Біля храму над кручею – оглядовий майданчик  з чудовою панорамою озера Гарда.

Звідси видно місто Pieve.

Центральна площа Піеве – Piazza Arturo Cozzaglio. Дуже люблю маленькі старовинні містечка. Вони мені більше подобаються, ніж великі аристократичні столиці. Дивіться, яка затишна площа!

Біля площі й ресторана  Locanda al Castelletto – ще один оглядовий майданчик. З балкона над скелями приємно й хвилююче милуватись пейзажами Гарди. На фото видно Терасу дель Брівідо і церкву Піеве.

Ще одна причина любові до маленьких містечок – досхочу блукати по такім вузенькім затишним вуличкам.

Піеве мені чимось нагадало найменше місто у світі Хум, яке ми відвідали під час подорожі до Хорватії.

Читайте: Хум – найменше місто в світі. Маршрут Хорватія-Україна. Звіт про подорож.Частина 6.

Прогуляємось вуличками середньовічного Pieve у цьому відео:

Де зупинитись у Тремозіно-cуль-Гарда. У комуні прокладено багато вело- і пішохідних маршрутів по плато Parco Alto Garda і долинам. Це гарне місце для активного відпочинку. Регіон відомий фермерськими господарствами і гастрономічним туризмом. Тут вирощують оливки, виноград, готують оригінальні вина і сири. Гостей приймають готелі, апартаменти, вілли агротуризму. Забронювати житло в Тремозіне можна за цим посиланням:

• готелі Тремозіне-суль-Гарда

Акції і знижки на готелі Тремозіне дивіться тут:

Booking.com

Спуск по дорозі Strada della Forra.

Дорога серед скель і ущелин страшно красива))).

На Strada della Forra є місце для відпочинку біля річки і водоспаду. Поруч – ресторан-піцерія.

Відпочили і продовжили спускатись до озера Гарда. Місцями дух захоплювало від краси і вражень.

Опівдні машин побільшало. Хтось попереду не зміг розминутися,  тому утворився затор, у який і ми попали. Чесно я не розумів, який з цього може бути вихід.  Але рухи авто, схожі на тетріс, всіх врятували))) Хтось здав назад, хтось щільно притулився до скелі. Так всі “вирулили” із затору.

Ось такий у нас був екстремальний, але дуже цікавий і пізнавальний тріп у Тремозіне-суль-Гарда.

Лімоне  (Limone Sul Garda)

Лімоне-суль-Гарда –  комуна в Італії в провінції Брешіа, регіон Ломбардія. Населення трохи більше 1000 чоловік. Люди оселились тут майже 2500 років тому. За століття містечко перебувало під владою лангобардів, Венеціанської республіки, Австро-Угорщини.  У Лімоне здавна вирощують цитрусові.  Але назву містечко отримало не від лимону. За однією версією в основі кельтське слово, що значить “в’яз”, за іншою – назва походить від  “limen”  – кордон, або “lima” – річка. Лімоне було крайнім селищем провінції Брешіа, знаходилось на кордоні між Австрією і Італійським королівством.

Колись Лімоне було маленьким рибальським селом, ізольованим від світу. До нього можна було дістатись по воді або пішки гірськими стежками. І тільки у 1931 році до Лімоне була прокладена автомобільна дорога Gardesana, яка з’єднує його з Ріва-дель-Гарда.  Сьогодні Лімоне один з найпопулярніших курортів Італії.

Поставили машину на платному паркінгу біля набережної озера. І одразу попали у таку красу.

До Лімоне можна доїхати також автобусом. Найзручніше спочатку дістатись до залізничного/автобусного вокзалу міста Дезенцано. Далі – пересадка на автобус  №LN027.  У високий літній сезон по озеру ходять багато туристичних екскурсійних човнів з різних міст узбережжя.

Пропозиції екскурсій на човнах з Лімоне до Мальчезіне (та інших міст Гарди) можна побачити на набережній. Вартість в один бік Лімоне -Мальчезіне – 9 євро.

Piazza Garibaldi – мальовнича площа з фонтаном, крамницями, ресторанами.

Особливо атмосферно виглядають старовинними будинки на тлі високих гір.

Вздовж озера тягнеться мальовнича вуличка Via Potro.

Майже всі будівлі в Лімоне прикрашені яскравими квітами.

Вулиці й номера будинків позначені оригінальними таблицями з зображеннями символа міста – лимонів.

На Via Porto знаходиться центральний поромний причал Лімоне-суль-Гарда.

Сюда прибувають чисельні пороми з різних міст озера Гарди. Це дорожчий вид транспорту, проте насичений прекрасними краєвидами. Пороми курсують з Песк’єри, Дезенцано, Мальчезіне. Наприклад, ціна квитка на пором Лімоне – Мальчезіне від 9,00 євро,  Дезенцано – Лімоне – 13,70 євро. Сайт поромів озера Гарда: www.navigazionelaghi.it. Квитки можна придбати онлайн або в касі:

Знайшли сходи, спустились до берега озера.

З цього місця відкривається гарний вид на Лімоне і набережну.

Але ми зацікавились не тільки краєвидами озера. У цій частині міста можна побачити багато терас з кам’яними стовпами. На їх основі зведені деякі будинки. Це залишки знаменитих лимонних садів.

Кажуть, Лімоне  є найпівнічнішим місцем в Італії і в світі, де ростуть лимони. Перші лимонні дерева завезли сюди ченці-францисканці у XIII столітті. У XVII столітті у Лімоне почали будівництво лимонних садів з кам’яними колонами, стінами, сходами. Для цього вирубали тераси у підніжжя високих скель, що захищали дерева від холодних північно-західних вітрів, завезли землю з півночі, розробили зрошувальну систему. З осені до весни сади накривали дерев’яними балками. У таких теплицях лимони давали урожай навіть взимку. Завдяки інвестиціям у XVIII столітті масштаб будівництва оранжерей збільшився, тож містечко стало справжнім “містом лимонів”. Тут також почали вирощувати апельсини й лайми. Продукція поставлялась в Австрію, Німеччину та інші країни Європи.

Білі кам’яні стовпи і тераси лимонних садів Лімоне можна побачити на картинах художників тієї епохи. Їх описав у своєму щоденнику “Подорож до Італії”  Йоганн Гете. Поет милувався садами, коли пропливав  у вересні 1786 року по озеру від Торболе до Мальчезіне. У середині XIX століття вирощування лимонів у Лімоне почало занепадати. Після об’єднання Італії і розвитку транспорту конкуренцію їм склали цитрусові з півдня країни. Потім у світі винайшли синтетичну лимонну кислоту. У першу світову війну дерев’яні балки, якими накривали дах садів, були реквізовані на потреби військових. Після сильних морозів зими 1929 року більшість лимонних дерев загинуло.

Від старовинних лимонних садів залишились лише кам’яні тераси і квадратні стовпи. Щоб відродити унікальну спадщину, муніципалітет Лімоне у 1995 році створив освітній простір і музей “Limonaia del Castèl”. На старій ділянці саду відновили тераси, висадили 100 лимонних дерев, налагодили систему зрошування. Тепер у Лімоне знову вирощують лимони. Вони стали символом міста. Білі кам’яні стовпи Limonaia del Castèl гарно видно з набережної і озера. Вхід в музей – 2 євро.

Трохи далі за лимонними садами починається пішохідна і велосипедна стежка Ciclopedonale Limone. Вона відкрита у липні 2018 року. Тягнеться на 4 км від Лімоне до кордону з регіоном Трентіно-Альто-Адідже. По закінченню стежки шляху немає, далі небезпечна для велосипедів автомобільна дорога Gardasana з тунелями. Тому потрібно повертатись назад до Лімоне. 2 км стежки – мальовнича підвісна частина над озером. Маршрут орієнтований на сім’ї з дітками, тому велосипедам заборонено тут рухатись з високою швидкістю, тільки у повільному режимі прогулянки. Краще влітку сюди приходити зранку або ввечері, коли ще немає сильної спеки. Стежка підсвічується навіть вночі.

Набережна Лімоне –  прекрасне місце для прогулянок: нереально блакитне озеро, старовинні палаци, уквітчані будиночки. Тут ніхто й нікуди не поспішає. У барах і ресторанах відпочивають туристи. Ціни трохи дорожчі, ніж в Ріва -дель-Гарда. Спробували у Лімоне – прохолодний Лімончелло Шпріц. На мій смак Апероль Шпріц смачніше)).

Нашу увагу привернули розписи на палаці. Це венеціанська вілла XVII століття. На стіні зображені герб колишніх власників і символ Венеції – крилатий лев. Сьогодні тут розміщається 4-зірковий готель Le Palme.

Ще один цікавий факт про Лімоне. У 1979 році медики виявили, що корінні жителі Лімоне є носіями  корисної генетичної мутації – унікальної форми білка, який назвали –  Apoliproteina A-1 Milano. Його наявність у крові призводить до пониження ризику розвитку атеросклерозу та інших серцево-судинних захворювань.  Як результат – у Лімоне проживає більше 10 чоловік старших 100 років. 1% від всього населення. Це дуже високий показник довгожителів. Сьогодні жителі Лімоне співпрацюють з ученими. У 2003 році науковці США зуміли штучно відтворити унікальний білок. Завдяки цьому відкриттю світова медицина на разі розробляє інноваційні препарати, що можуть врятувати життя людей з хворобами серця.  Тож мальовниче Лімоне – це місто, що зберігає секрет довголіття.

У “місті лимонів” багато сувенірних крамниць з “лимонною”продукцією – мило, кераміка, парфуми, цукерки, печіво, лімончелло. Місто славиться також оливковою олією. З давніх часів тут ростуть оливкові сади і діють олійниці, що віджимають олію за допомогою великих кам’яних жорен. Тож на вітринах крамниць є місцева оливкова олія і косметика.

Ми заїхали в Лімоне на кілька годин. У місті – великій вибір житла, для тих, хто хоче тут відпочити довше. Забронювати готелі, апартаменти, кемпінги у Лімоне можна за цим посиланням:

• готелі Лімоне-суль-Гарда

Акції і знижки готелів Лімоне дивіться тут:

Booking.com

На озері Гарда стільки цікавих місць. Цей день був насичений враженнями і новими відкриттями з елементами екстріму))) Далі нас чекали нові “італійські пригоди”)).

Бажаємо яскравих подорожей!

Читайте звіт про подорож на машині в Італію: 

= Сколе, Виноградів, Маріапоч, Будапешт. Звіт про подорож на машині до Італії. Частина 1.

=Цікаві розваги Клагенфурта. Атмосферне місто Удіне. Звіт про подорож на машині в Італію. Частина 2.

=Автентичне Тренто. Мольвено – найгарніше озеро Італії. Звіт про подорож на машині в Італію. Частина 3.

= Монастир Мадонна делла Корона – дивовижний храм у скелях. Десь між небом і землею.

Схожі записи

Автентичне Тренто. Мольвено – найгарніше озеро Італії. Звіт про подорож на машині в Італію. Частина 3.

Верона – це не тільки про Джульєтту. Чим цікаве місто. На машині в Італію. Частина 5.

Неаполь і Помпеї за один день. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись.