Ліон – древній і сучасний. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 3.

Ліон – чудове місто для сімейної подорожі на вихідні. Чим він нас здивував? Що подивитись в Ліоні за 2 дні? В цій статті розповім про нашу поїздку до Ліону древнього і сучасного. Місто називають гастрономічною столицею Франції і світу, батьківщиною кінематографа, жаккардової тканини і чайної троянди. Тут розташований другий за значенням, після Лувра, художній музей країни і найбільший мурал у Європі. В Ліоні народились письменник Антуант де Сент-Екзюпері, фізик Андре Марі Ампер, композитор Жан-Мішель Жар, батьки сучасного кінематографу брати Люм’єр,  шеф-кухар століття Поль Бокюз. В цьому легендарному місті ми з задоволенням провели сімейний “вікенд”. Ділимось враженнями!

А днем раніше ми побували у “альпійській Венеції”. Читайте про це тут:

= Аннесі – казкове місто. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 2.

Ліон – столиця регіону Овернь-Рона-Альпи. Трете за кількістю населення місто у Франції, після Парижу та Марселю. Тут мешкає майже півмільйона жителів. Річка Сона і Рона зустрічаються у Ліоні, утворюючи великий півострів Прескіль. Історичний центр міста занесений до Світової спадщини ЮНЕСКО. За два дні у Ліоні ми побачили пам’ятки різних часів: від Древнього Риму до сучасних модернових споруд, заблукали у метро, спробували ліонські делікатеси, відчули місцевий колорит, влаштували пікнік у парку з видом на місто, відвідали сучасні інтерактивні музеї і, навіть, проїхались на перегонах Формули І. А тепер про це детальніше.

---

Зміст:

1. Як дістатись до Ліону бюджетно.
2.Де зупинитися у Ліоні.
3. Де поїсти. Брасерія Поля Бокюза.
4 День 1 – Подорож у часі.

• Пагорб Круа-Русс – пагорб, що працює. 
• Старе місто Ліона – Vieux-Lyon 
• Пагорб Фурв’єр – пагорб, що молиться.
• Ринок Поля Бокюза
• Рок-концерт від Хард-Рок кафе

5. День 2 – Півострів Presqu’Ile. Сучасні розваги та музеї Ліона

• Прогулянка на катері
• Музей Конфлюенсе
• Симулятор гонок – I-WAY
• Музей образотворчого мистецтва

Як дістатись до Ліону бюджетно. 

Ліон – великий транспортний вузол. До міста можна дістатись багатьма видами транспорту: літаком, потягом, автобусом. Аеропорт Ліона ім. Антуана де Сент-Екзюпері знаходиться в 25 км від міста. В центрі розташовані два великі залізничні вокзали Lyon Perrache та Lyon Part-Dieu, з яких потягами можна дістатись в різні міста Франції та Європи. Наприклад, у Париж  за 3 години (400 км). Біля них розташовані автобусні вокзали.

Спочатку ми планували долетіти до Ліона з пересадкою у Кракові або Варшаві. Недорогі квитки знайшли на цьому сайті  Skyscanner.com.ua. Це сервіс, який порівнює ціни на квитки більше ніж 700 авіакомпаній і знаходить найвигідніші варіанти. При цьому бронювання здійснюються безпосередньо на сайті авіакомпаній, тому ви отримуєте всі належні бонуси, акції, милі. Але з’явився ще більш вигідний варіант.

Як ми дістались до Ліону бюджетно та швидко. За рік до мандрівки на сайті авікомпанії МАУ  (у розділі Лоукост тарифи) знайшли ще дешевші авіаквитки по маршруту Київ – Женева- Київ. Ціна була лише 860 грн в один бік. Шлях від Ліону до Женеви – 150 км – ми проїхали на автобусі за 2 години. Квиток коштував 9 євро. З міста Аннесі до Ліону ми дістались також на автобусі. Квитки купували сайті Infobus. Квиток коштував 7 євро.

З Аннесі до Ліону їхали 1 годину 50 хвилин. Автобусна станція Ліон-Пераж знаходиться на півострові Presqu’Ile поруч з залізничним вокзалом Ліону с такою ж назвою. На вокзалі побачили такий оригінальний вказівник. Наша перша ціль площа Белькур – Place Bellecour. Від вокзала до неї йти хвилин 10-15.

На площі Белькур знаходиться Ліонський Туристичний офіс. В ньому можна дізнатись про цікаві місця, актуальні події у місті, взяти безкоштовну мапу міста та придбати/отримати Ліон сіті кард. Офіс сучасний, діє електронна черга. Приємне обслуговування. Нам дали вичерпну інформацію по всім питанням.

Що таке Lyon City Card і чим вона вигідна? Це міська карта, яка дозволяє туристу заощадити і при цьому побачити більше, отримати максимум вражень при знайомстві з новим містом. З Ліон сіті кард ви можете БЕЗКОШТОВНО: користуватись громадським транспортом (метро, трамвай, фунікулер, автобус), відвідати більшість музеїв, одну екскурсію на вибір, проїхати на туристичному чудо-потязі по пагорбу Круа-Русс і на круїзному катері по річкам. Додатково карта дає знижки на певні розваги, музеї, театри, шопінг, ресторани.

Вартість Lyon City Card залежить від кількості днів. На момент нашої подорожі вона коштувала для дорослого на 1 день – 25,00 євро, на 2 дні – 35 євро, на 3 дні – 45 євро, на 4 дні – 55 євро. Для дітей є також міська картка від 4 до 15 років і картка студента від 15 років. Ми порахували вартість міського транспорту та вхідних квитків у кілька музеїв, які хотіли відвідати. Виявилось, що з Ліон сіті кард ціна майже та сама, але бонусом є багато інших безкоштовних музеїв і розваг. Дешевше придбати Ліон сіті кард через інтернет на офіційному сайті -https://www.lyoncitycard.com/  і отримати потім у туристичному офісі.

Ліон сіті кард краще активувати (почати користуватись) зранку. Вона НЕ діє протягом 24 (48 і т.д) годин, а лише вдень з 5-00 до 00-30.  Тобто якщо ви почали користуватись карткою о 15-00, то її дія закінчується опівночі цього дня. А на наступний день Ліон сіті кард вже не дійсна. Додатково ми отримали компактну туристичну мапу Ліона.

Ми придбали Lyon City Card на 2 дні. З таким терміном дії картки додатково купили квитки на проїзд у громадському транспорті на вечір п’ятниці (нашого першого дня у Ліоні) та ранок понеділка (четвертого дня). А в суботу та неділю їздили у міському транспорті безкоштовно по Ліон сіті кард.

Громадський транспорт Ліона. Квиток єдиний на всі види: метро, трамвай, фунікулер, автобус.  Поїздка коштує 1,90 євро, термін дії такого квитка – 1 година. 10 таких квитків коштує 17,30 євро. Проїзний на 24 години – 6,00 євро. Квитки можна придбати у автоматах,  що встановлені при вході в метро і на зупинках транспорту.

Як ми розгубились у метро. Після спокійного атмосферного Аннесі перші враження від Ліона були стресовими. Місто виявилось велелюдним, галасливим і набагато більшим, ніж ми собі уявляли. Особливо це відчулось у ліонському метро. Ще й попали у годину-пік, п’ятниця вечір. Перший раз за всі свої подорожі ми заблукали у метро! Працівниця метрополітену, певно, побачила наші розгублені “фейси”. Підійшла і допомогла, показала напрям і потрібну нам лінію метро.

У метро Ліона дуже незручні і незрозумілі орієнтири. (зразковим для нас є метро Відня – ним просто і зручно користуватись, навіть без знання мови). Ми звикли, що на пероні має бути список всіх станцій метро, через які рухається даний потяг. А в Ліоні на пероні вказані тільки кінцеві зупинки – напрями. Не зрозуміло яка лінія тобі потрібна, щоб доїхати до своєї станції. Ми відкривали “паперову”мапу метро, шукали на ній потрібну зупинку, далі – назву кінцевої зупинки – напряму, колір і літеру (A,B,C, D), якою ця лінія позначена.

Другий варіант – завчасно, до виходу на перон, шукати схему метро і робити ті самі дії.  І ще один квест – платформи знаходяться по різні боки від колій, тому важливо одразу правильно визначити напрям руху. Але є позитивні моменти. На пероні є вказівники з місцем, де будуть відчинятися двері у вагон. Це зручно, не треба під час зупинки потягу бігати по перону і “ловити” відчинені двері))).

Де зупинитися у Ліоні.

Оптимально для туриста зупинитись в центрі, поруч з основними пам’ятками Ліона. Дешевше забронювати житло на околицях або в житлових районах поза Старим містом. Це зручно також для мандрівників на машині. Парковки в історичному центрі дороги, буває важко знайти вільне місце.

В Ліоні ми забронювали апартаменти – Gite Le Petit Jacquard на пагорбі Круа-Русс (Croix-Rousse). Чому ми обрали ці апартаменти? Плюси: 1. Можливість самостійно готувати на кухні суттєво економить бюджет подорожі, особливо для дорогої Франції. 2. Ця двокімнатна квартира знаходиться в старовинному житловому районі, в 15-20 хвилинах їзди на метро від центра міста, поруч з пам’ятками, продуктовим ринком, ресторанами, пекарнями. До найближчої станції метро Круа-Русс та ринку пішки 5 хвилин, супермаркет через дорогу. 3. При бронюванні не було застави, як в більшості квартир Ліона. Недорога, в порівнянні з іншим житлом, ціна. 4. Цікаво подивитись як живуть мешканці Ліона, купити продукти на знаменитому місцевому ринку. Хотілось відчути справжній ліонській колорит. І це нам вдалось!

Заселились швидко. За кілька днів отримали на електронну пошту лист з кодом від сейфу, у якому зберігався ключ. На дверях апартаментів знайшли сейф. Вводиш код, і отримуєш ключ. Зручно і просто. Вперше з такою системою заселення ми зустрілись у німецькому місті Майсен.

Наші апартаменти на першому поверсі. Тут просто, проте комфортно. Спальня.

Вітальня. Над диваном – “балкончик” з односпальним ліжком і поличками. Тож наші діти отримали свій особистий простір.

У нас була повноцінна кухня із всім необхідним посудом і приладдям. Також – чай, кава, сіль, цукор, приправи. Єдине, що не була справна дверка від пральної машини.

Ну і туалет з душем.

Забронювати апартаменти можна за цим посиланням:

• Gite Le Petit Jacquard 

Для пошуку житла в подорожах ми користуємось сайтом – Booking. Це зручний і головне надійний сервіс. Як ним користуватись, читайте в нашій статті:

= Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

З мінусів наших апартаментів: вони розташовані на високому пагорбі, в центр Ліона “своїм ходом” спускатись легко і цікаво. А от повертатись доведеться вгору. Пішки це важко. Ми їздили на метро. Тож цей район міста не підійде, якщо ви плануєте по максимуму заощаджувати на громадському транспорті або хочете бути  у центрі подій Ліона. Оптимально зупинитись на півострові Прескіль.

Інші варіанти проживання в Ліоні можна забронювати за цими посиланнями:

• Апартаменти Ліона-від 38 євро на двох за ніч у низький сезон;
• Готелі Ліона – від 42 євро за двох за ніч у низький сезон;
• Хостели Ліона – від 20 євро за ліжко на одного у низький сезон.

Спеціальні акції та пропозиції із знижками готелів Ліона дивіться тут:

Booking.com

Де поїсти у Ліоні. Брасерія Поля Бокюза.

Після приїзду ми направились до ресторації повечеряти. Ліон ввечері особливо романтичний. Вид з пагорбу Круа-Русс на місто і річку Рону неймовірний. На жаль, фото не передає тієї краси.

Колоритними вуличками спустились у центр, на півострів Прескіль – Presqu’Ile. Пішки хвилин 15-20.

Що нас здивувало? Режим роботи ліонських закладів харчування. В ресторанах Ліона можна поїсти лише 3 12-00 до 14-00 та з 19-00 до 21-00. В інші години кухня закладу зачинена. Вам можуть подати лише прості закуски і напої. Багато ресторанів не працюють також у суботу. А в тих, що відчинені, вартість страв дорожче, ніж у будні. А в неділю практично всюди вихідний день: у крамницях, кав’ярнях, ресторанах. Правда, це не стосується фаст-фудів і барів.

Ліон відомий бушонами – традиційними ресторанчиками місцевої кухні з домашньою атмосферою. Виникли вони ще в середні віки. Отримали назву від пучка соломи “bouche”, яким обтирали коней поки їх власники їли. Такі заклади позначались “бушем” над дверима. У бушонах при постоялих дворах та фабриках харчувались робітники шовкових мануфактур та заїжджий люд. Відповідно страви готували ситні й дешеві, в основному з субпродуктів. Рецепти багатьох старовинних страв подаються у сучасних бушонах.

В Ліоні багато ресторанів називають себе “бушонами”. Саме так приваблюють туристів. Cправжні автентичні ліонські заклади, що зберігають місцеві традиції і кухню, об’єднались в Асоціацію бушонів. На всіх ресторанах, що до неї належать, при вході висить “розпізнавальний знак” – чоловічок у капелюсі і напис “Bouchons lyonnais”.

Чому ми не відвідали бушон? У подорожах ми плануємо хоча б раз відвідати ресторан, щоб скуштувати місцеву кухню. Адже це також частина національної культури й традицій. Заклад обираємо ще вдома, через інтернет. На сайтах ресторацій дивимось меню й ціни, читаємо відгуки. Коли наші діти побачили меню і з чого готуються страви у бушонах (свинячі голови, телячі ноги, бичачі хвости та інші субпродукти), категорично відмовились не те, що самі їсти, а навіть дивитись як ми це куштуємо. Так тема бушонів для нас закрилась))). Тож якщо ви не готові до гастрономічних експериментів, то у бушонах краще замовляти тільки ті страви, переклад складу яких ви зрозуміли.

Ліон – гастрономічна столиця Франції. Це відбулось в тому числі завдяки знаменитому французькому шеф-кухару і ресторатору Полю Бокюзу. Він народився в селі недалеко від Ліону у родині, що займалася кулінарією з XVII ст. Помер у віці 91 рік у січні 2018. Ресторан талановитого кухаря єдиний протягом 40 років був володарем 3-х зірок Мішлена. За своє життя Поль Бокюз нагороджений званнями “Кращій повар Франції” і “Шеф-кухар століття”, Орденом Почесного Легіону. Його називають засновником “нової французької кухні”. Поль Бокюз відкрив біля 20 ресторанів і кілька престижних кулінарних шкіл.

Найвідоміший ресторан Поля Бокюза “L’Auberge du Pont de Collonges” знаходиться на Батьківщині повара – в селі Collonges-au-Mont-d’Or. Це в 8 км від центру Ліона. Вартість меню з 3-х страв стартує від 175 євро. Заклад дуже популярний, тому столик потрібно бронювати задовго. В Ліоні діє ще 8 ресторацій компанії Поля Бокюза. Доторкнутись до світу “кулінарного маестро” ми вирішили у Брасерії “Le Nord”. Меню з з-х страв тут коштує від 27 євро. Столик бронювали на сайті – https://www.brasseries-bocuse.com/ ресторації за 2 тижні до поїздки. Ми прийшли на півгодини раніше, але всі місця ще були зайняти. Довелось чекати свого часу, прогулятись вуличками Ліона.

Чудовий привід відсвяткувати свій приїзд у кулінарну столицю Франції і моє з донечкою день народження.

Це неймовірно смачно й вишукано!

День 1. Маршрут по Ліону “Подорож у часі”.

У Ліоні у нас було два повних дні: субота та неділя. Що подивитись за цей час? Наш маршрут на два дні по основним памяткам, музеям та цікавим місцями Ліона на мапі. Стартувати можна з будь-якого району міста.

Наш маршрут першого дня розпочався з району, де знаходились апартаменти, – з пагорба Круа-Русс.

День 1: Пагорб Круа-Русс – Старе місто XVI століття – пагорб Фурв’єр – ринок Поля Бокюза – півострів Прескіль і рок-концерт.

Перший день став справжньою мандрівкою у часі. Ми побачили Ліон різних епох: Римські амфітеатри, Старе місто XVI століття, фабрично-робітничі і престижні багаті квартали XIX століття та сучасне місто. У Ліоні є два історичні пагорби. Пагорб Круа-Русс називають у народі “пагорб, що працює”. На початку ХІХ ст. на Круа-Русс жили і працювали робітники знаменитих ліонських ткацьких шовкових мануфактур. Другий пагорб – це пагорб Фурв’єр, “пагорб, що молиться”. На ньому знаходиться Базиліка Нотр-Дам-де-Фурв’єр – головний храм Ліону.

Пагорб Круа-Русс (Croix-Rousse)

Croix-Rousse – пагорб що працює – називають ще “шовковим кварталом”. На початку XX століття на його схилах, що належали релігійним громадам, звели ткацькі мануфактури і будинки робітників. Тут виготовляли знамениті на всю Європу шовкові тканини. Ліонський ткач Жозеф Марі Жаккар розробив верстат з механізмом, що дозволяє робити крупні візерунки на тканині. На честь винахідника тканину назвали жаккардова. Вироби з неї дуже популярні й сьогодні. До речі, наші апартаменти знаходились на вул. Жаккард. На пагорбі Круа-Русс діє музеї шовкових мануфакур Maison des Canuts.

Вузькі вулички зі сходами, таємничі трабулі, маленькі площі, будинки ткачів -надомників з великими вікнами – колишній робітничий квартал Ліона має свої особливості архітектури й унікальний колорит. Він внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наш маршрут по пагорбу Croix-Rousse  проходить по найцікавішим місцям кварталу (див. мапу вгорі).

Мурал Mur des Canuts. Ліон – місто муралів. В різних районах стіни будинків розписані оригінальним фресками, що приурочені історичній спадщині Ліону. Серед них – найбільший мурал Європи “Mur des Canuts”. Його площа 1200 кв.м. Знаходиться в кварталі від наших апартаментів Gite Le Petit Jacquard на пагорбі Круа-Русс. Був створений асоціацією ліонських митців більше 30 років тому.

Canuts – це робітники шовкової мануфактури. На муралі – відомі історичні постаті ( наприклад, ліворуч на фото Жаккар розробляє новий верстат). Цікаво, що фреска про життя мешканців кварталу Croix-Rousse постійно оновлюється. З’являються нові сучасні герої й деталі. Перше враження від “Mur des Canuts” – не віриться що це малюнок на стіні, настільки все реально й майстерно зображено. Справжній шедевр вуличного мистецтва!

Біля станції метро Круа-Русс знаходиться ще один сучасний  мурал. Він був для нас орієнтиром. Ліворуч від нього розпочиналась вуличка, на якій ми знімали апартаменти.

Через дорогу – маленька площа Place des Tapis з оригінальними кам’яними лавками. Ввечері тут дуже атмосферно.

Пам’ятник пісні, дещо дивний, як на мене.

Ринок Круа-Русс – Le Marché de la Croix-Rousse – розмістився на Бульварі Круа-Русс. Він вважається одним з найкращих продуктових ринків Ліону. Фермери з навколишніх сіл продають тут органічні продукти, вирощені й виготовлені на власних господарствах. Ринок працює щоденно, крім понеділка, з 6-00 до 13-00.

Саме після Ліону ми зрозуміли, як добре бувати на таких традиційних базарчиках. Ти бачиш місцевих мешканців й справжнє життя міста. Зранку наступного дня пішли “базарувати”. Ринок Круа-Русс знаходиться в 5 хвилинах від наших апартаментів. Тут неймовірно колоритно. Купили місцевих продуктів, спробували різні ліонські делікатесі, якими охоче нас пригощали продавці, ще й поспілкувались з задоволенням. (Добре, що донька вільно володіє французькою)). Заряд позитиву отримали на весь день. Це дуже цікавий досвід.

Ліон не приморське місто, звідси до моря приблизно 300 км. Але такий морський продукт як устриці у Ліоні дуже популярний.  Його можно назвати культовою вуличною їжею. Устриці продаються на будь-якому ринку, на лотках, фуд-кортах. Тут завжди великий вибір видів і широкий діапазон цін. Ліонці їдять устриць всюди. Потрібен лише маленький столик зі стільцем, приємна компанія, маленьких келих білого вина і цей делікатес буде смакувати дуже добре.А його присмак ще довго зберігатиметься у вас в спогадах.

В кінці бульвару Круа-Русс є невеликій парк Gros Caillou. В ньому знаходиться древній камінь з альпійського льодовика, знайдений у 1890 році. До камню приводять екскурсійні групи.

З парку відкривається гарний вид на Ліон. Тут ми були напередодні ввечері.

Трохи нижче маленький парк – тераса. Затишне місце для відпочинку з ще кращим краєвидом.

Колоритні вулички  пагорбу Круа-Русс.

У будинку на площі place Colbert, за цими непримітними дверима, знаходяться дві наступні визначні пам’ятки Ліона. Перша – це традиційні ліонські трабулі, вузькі пішохідні вулички всередині кількох будинків. На схилах Круа-Русс вони утворюють щільну мережу, яка йде вниз до площі Тер-Рон. Є кілька версій історії їх виникнення. По одній – ці вулички будували для доступу всіх мешканців до колодязів, що розташовувались у  дворах будинків. По іншій версії – трабулі створили, щоб робітники шовкових мануфактур мали зручний прямий доступ до річки, порту та торгових рядів, де продавались їх тканини. Виглядають трабулі оригінально. Заходиш у звичайний під’їзд будинку на одній вулиці і коридорами виходиш геть на іншій, по другий бік кварталу. Такі трабулі є по всьому Старому місту Ліона. Прогулянки по ним вражають, але про це розповімо  і покажемо в статті згодом.

По цьому трабулю можна дістатись до другої пам’ятки – знаменитого Cour des Voraces – будинку 1840 року, на першому поверсі якого розміщалась одна з останніх шовкових мануфактур Ліона. Саме тут виникла спілка робітників (прообраз сучасних профспілок), що підняла повстання на початку XIX століття. Такі кам’яні “дизайнерські” сходи притаманні багатьом будівлям, в яких працювали ткачи.

Архітектура ткацьких мануфактур і будинків ткачів-надомників має свої особливості. Варто звернути увагу на вікна. В більшості будинків на схилах Круа-Русс на нижчих поверхах вікна великі й видовжені. Чим вище вгору, тим їх розмір менше. Чому так? Щоб в приміщення попадало більше сонячного світла і робітники могли працювати довше. На вищих поверхах розміщались житлові кімнати ткачів.

Наступна цікаве місце Ліона – Пасаж Тіаффе ( Passage Thiaffait). Це колишні ткацькі мануфактури, які тривалий час пустували. Згодом їх віддали  у користування  творчим особистостям: дизайнерам, художникам, митцям. Так утворився Пасаж Тіаффе з крамницями, бутиками молодих дизайнерів, креативними барами й кав’ярнями, виставками.

Тут дуже атмосферно, почуваєшся комфортно й вільно.

Амфітеатр Трьох Галій ( Amphitheatre des Trois Gaules). У 27 році до нашої ери Рим розділяє Галію на три провінції-“галії”:Ліоне, Бельгію, Аквітанію. Стародавній Ліон був столицею Ліонеза – Лугдунської Галії. Амфітеатр був побудований у 12 році до н.е. і був приурочений імператорському культу. Три провінції сходились саме на цьому місці. Представники гальських племен збирались тут для обговорення різних питань, що стало прикладом ранньої парламентської системи. Амфітеатр Трьох Галій вміщав до 20 тисяч чоловік.

У 177 році під час правління Марка Аврелія переслідувалась християнська громада міста. За легендою на цій арені були страчені перші християнські мученики Ліона. Серед них – Свята Бландіна. Леви та бики відмовились шкодити жінці. Римські солдати були змушені вбити її  мечами.

Площа Сатоне (place Sathonay) – мальовнича затишна площа.

Тут полюбляють відпочивати місцеві жителі. Було цікаво спостерігати за грою в петанк.

Навколо площі – будівлі колишнього Королівського аббатства Royale de la Deserte XIII століття. По обом бокам – фонтани з левами – символами Ліону.

На муралі Fresque des Lyonnas зображені знамениті жителі Ліона. Серед них шеф-кухар Поль Бокюз, винахідники кінематографа брати Люм’єр, легендарний футболіст Бернард Лакомбе, фізик Андре Марі Ампер, письменник Антуан де Сент-Екзюпері і багато інших. Неймовірний мурал!

А з зворотньої сторони будинку – невеличка фреска, яку не бачить більшість туристів. Це збірний образ художників з асоціації ліонських митців, що є авторами міських муралів.

Так ми потихеньку спустились з пагорба Круа-Русс до набережної річки Сони. На протилежному березі – Старе місто XVI століття.

Ще трошки пройшлись набережною і побачили ще один оригінальний ліонській мурал “La bibliothèque de la cité “. Навпроти нього – книжковий блошиний ринок. Анюта придбала книжку Беґбедера за 3 євро.

Поруч з набережною побачили пекарню. Такі заклади дуже популярні у Ліоні та в багатьох європейських містах. Так добре зранку мати на сніданок свіжу випічку. Стільки гарної й ароматної смакоти!

Прийшов час здійснити у кулінарній столиці Франції ще одну мою маленьку гастрономічну мрію. Купити у пекарні свіженьких запашних круасанів, з’їсти їх “по-французьки” – у маленькій кав’ярні, запиваючи філіжанкою кави.

Перейшли через міст у Старий квартал, сіли в першу кав’ярню на шляху. Цікаво, що у Ліоні можна купити випічку і прийти з нею у заклад на каву. Так роблять місцеві мешканці.  У цьому є свій шарм – отак сидіти за столиком кав’ярні, пити каву з випічкою й спостерігати за перехожими. Ми прекрасно відпочили. Таких апетитних, м’якеньких краусанів я ще ніколи не їв!

Крім круасанів ми спробували ще традиційну ліонську випічку – La tarte praline.  Дуже смачно!

Старе місто –Vieux-Lyon

Vieux-Lyon – квартал Відродження у підніжжя пагорбу Фув’єр. Тут панує епоха XVI-XVII століття. Ось так просто, перейшовши міст через річку Сона, ми “перенеслись у часі” з робітничих кварталів Круа-Русс XIX століття  у Середньовіччя, на 2-3 століття назад. Старий район зберігся з тих часів. Квартал Vieux-Lyon до 1960 року був у занедбаному стані. Його навіть хотіли знести. Але завдякі спільним діям міністерства культури й ентузіастам у 1964 році квартал став першою захищеною територією у Франції, а згодом був занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Більшість середньовічних будинків було реставровано, відкрились автентичні ліонські ресторації – бушони, крамниці, цікаві музеї. Тепер квартал Vieux-Lyon – ” must see” Ліона, тут завжди багато туристів.

Вузенькі вулички, таємничі трабулі, старовинні будинки романтичні і водночас дещо містичні. Особливо, коли розумієш скільки життєвих історій і легенд вони зберігають.

Temple du Change – протестантський храм побудований у 1630-х роках. Довгий час тут розміщалась ліонська фондова біржа, а на площі перед ним вирував середньовічний ярмарок. Цікаві годинники на фасаді. Той, що праворуч показує години та хвилини. А ліворуч –  роки, місяці, дні.

Place du Gouvernemen –тут була резиденція губернаторів міста між 1512 і 1720 роками.

Музей ляльки Гіньйоль (Le Petit Musee de Guignol). На вул. Rue Saint-Jean 6 знаходиться музей легендарної ліонської ляльки Гіньйоль. Історія її створення розпочалась у в кінці XVII ст. Робітник шовкової мануфактури Лоран Мурге додатково підробляв зубодером, як кажуть сьогодні – стоматологом. Щоб полегшити страждання пацієнтів і трохи відволікти їх під час видалення зубу, він придумав ляльку, яку одягав на руку і забавляв клієнтів. Згодом, він створив ляльковий театр з різними героями. В його репертуарі були комедійні вистави з критикою влади.

Театр Гіньйоль зі своїми політичними жартами став дуже популярним. Навіть імператор Наполеон ІІІ забороняв вистави. У Ліоні й досі діють кілька лялькових театрів Гіньйоль. В них проходять вистави для дітей та дорослих. В невеличкому музеї Гіньйоль цікаво побачити різних героїв традиційного ліонського театру. По Ліон сіті карт відвідування музею безкоштовне. Ось коротеньке відео про музей ляльки Гіньйоль.

Трабулі. У Ліоні майже 500 таких старовинних пішохідних вуличок всередині будинків. У Другу світову війну трабулі активно використовували бійці французького Спротиву. У цих вузьких розгалужених коридорах можна було легко сховатись від переслідувань ворога. Нацистські загарбники довго не знали про їх існування. Коли дізнались цю таємницю Ліона, наказали замурувати всі під’їзди. Сьогодні багато трабулів у Ліоні зачинені для вільного доступу. Влада Ліона домовилася з деякими власниками будинків про вхід туристів до цих вуличок в денний час в обмін на обслуговування трабулів з бюджету міста.

На вулиці 54 rue St-Jean знаходиться найдовший трабуль Ліона (Grande traboule). По ньому можна вийти на вулицю 27 rue du Bœuf.  Він відкритий для доступу туристів тільки вдень. Ось так виглядає вхід у Grande traboule. Ззовні це звичаний вхід у  під’їзд.

А далі – мережа ось таких вузеньких вуличок всередині будинків.

Колоритні двори – колодязі.

Перегляньте пришвидшене відео нашої прогулянки по найдовшому ліонському трабулю.

Прогулянка різними трабулями Ліона неймовірно захоплива. У дворах-колодязях можна знайти багато унікальних старовинних будинків.Наприклад, трабуль по вул. 16 Rue du Bœuf приведе до оригінальної пам’ятки Ліона – Рожевої вежі (La Tour Rose).  Існує багато легенд чому вона рожева. Але секрет простий – її пофарбували спеціально для зйомок французского фільму “Д’артаньян і три мушкетери”.

Трабуль по вулиці Rue Sainte-Croix веде у двір епохи Відродження у старовинному жилому будинку XV століття Maison du Chamarier. 

Ми знову повернулись на вулицю Сен Жан 60, щоб відвідати Музей Кіно та мініатюр (Musée Miniature et Cinéma). Він розмістився у колоритній будівлі Maison des avocats XIV століття. Кілька століть в ній діяв готель. Тут затишний дворик – місце для відпочинку. Поруч – Лев, символ міста.

Від експозиції отримали величезне задоволення,  вона цікава дітям і дорослим. Музей надихнув нас на перегляд по приїзду додому багатьох відомих кінокартин. По Ліон Сіті Карт вхід безкоштовний. У музеї представлені оригінали декорацій, костюмів, спецефектів з відомих фільмів. Наприклад, велика частина приурочена фільму “Парфумер”.

Ось декорації з фільму “Чужий”.

З фільму ” Амелі”.

На моніторах можна побачити як знімався той чи інший фільм.

Також у музеї є окрема виставка мініатюр. Таке враження що ти великан і попав у країну ліліпутів))). Виявляється, для зйомок фільмів використовуються не тільки великі павільйонні декорації, а й маленькі макети.  Наприклад, Міні-кав’ярня.

Міні-динозаври в міні-музеї природознавства. Фільм “Ніч в музеї”.

Собор Сен-Жан, або Собор Іоана Хрестителя (Cathédrale Saint-Jean-Baptiste) – головний собор Ліона з ХІІ ст. Будівництво велось три століття. Це легендарний храм. Тут у ХІІІ ст. пройшо два Вселенських собора. У 1600 році вінчався Генріх IV з Марією Медічі, у 1622 Рішельє став кардиналом.

Собор величний ззовні, а всередині він вражає ще більше. Неймовірно гарний!

Астрономічний годинник XVI ст. – один із найстаріших у світі. Чотири рази на день, о 12, 14, 15 і 16 годині, він “оживає”.

Біля собору Сен Жан (з зворотньої сторони) знаходиться Археологічний сад с залишками кількох християнських храмів ХІ ст, які були зруйновані під час Французької революції.

Поруч розкопки стародавньої ранньої християнської баптистерії IVст.

Перед Собором Сен-Жана – мальовнича площа Place Saint-Jean. На зеленому пагорбі Фурв’єр височіють дзвіниці Базиліки Нотр-Дам-де-Фурв’єр – нашого наступного пункту у маршруті.

Праворуч від Собору – книжковий блошиний ринок.

Анюта з задоволенням придбала тут кілька книжок французькою.

Пагорб Фурв’єр – пагорб, що молиться.

2 тисячі років тому на схилах пагорбу була заснована римська колонія Лугдун, з якої почалась історія Ліона. Античне місто стало столицею Галії. На вершині розташовувався старий римський форум Forum vetus, звідси з’явилась назва пагорбу – Fourvière. Поступово місто розбудовувалось і зайняло весь схил і підніжжя пагорбу аж до річки Сони. У XVI-XVII століттях тут зводились будинки й дуже багато храмів. Люди збирались на пагорбі у лихі часи для спільної молитви, яка не раз рятувала Ліон від біди. Тому в народі на Фурв’єр кажуть “пагорб, що молиться”.

Піднялися на пагорб Фурв’єр можна пішки (довго і важко) або на фунікулері. У фуникулера є дві лінії: F1 веде до Базиліки Нотр-Дам-де-Фурв’єр,  F2 – до Римських амфітеатрів. Оптимально фунікулером спочатку піднятись до Базиліки, далі пішки спуститись до амфітеатру, а потім звідти фунікулером донизу. Лінія F1 була зачинена на ремонт, тому ми спочатку поїхали до амфітеатру. Фунікулер входить до мережі громадського транспорту. Вартість квитка 1,9 євро. Але п Ліон сіті кард поїздка для нас була безкоштовною.

Біля станції фунікулеру Théâtres Romains побачили ціле дійство. В цей день в Римському амфітеатрі проходив фестиваль “SAmbAniÕ”. Про фестиваль у амфітеатрі розповім трохи нижче.

Час відпочити і трохи попоїсти. (Бутерброди взяли з собою). Ділимось секретним місцем у Ліоні – це сад Jardin des Curiosités.  Звідти відкривається просто фантастичний вид на Ліон. Парк невеличкий, проте затишний і атмосферний. Головне, тут мало туристів. У парку встановлено скульптура “6 стільців”.

Вид на Ліон звідси просто чудовий! Дуже рекомендую відвідати цей парк.

А поки ми насолоджувались краєвидами, стали свідками такої дивовижної події. Високо у небі над Ліоном літак “малював” цифру 50 та велике серце. Тепер Ліон запам’ятався нам як місто романтичних вчинків!

Римський Амфітеатр  на пагорбі Фув’єр знаходиться навпроти станції фунікулера Théâtres Romains. Переносимось в епоху Античного Ліону. Саме на цьому місці, на високому пагорбі над річкою Соною, у 43 році до н. е. була заснована римська колонія – місто Лугдун. Так називався стародавній Ліон. Лугдун став економічним і політичним центром гальскої провінції Ліоне, одним з найбільших міст Галії, її столицею, Тут народились два римських імператора – Клавдій і Каракалла.

Римський Амфітеатр і поруч з ним Римський Одеон знаходились в центрі древнього Лугдуна. Театр, зведений у I-II століттях, вважається найстарішим у Галії. Він міг вмістити до 10 тисяч глядачів. Тут проходили театральні вистави, змагання та бої гладіаторів. Унікальним явищем в історії стало сусідство великого Римського театру і маленького “глядацького залу” – Одеону, місця музичних вистав, публічних читань та зборів місцевої еліти.

І сьогодні в цих античних театрах організовують фестивалі, концерти, вистави. Нам пощастило побувати на фестивалі “SAmbAniÕ”. Він організований людьми з інвалідністю. “Коли ми граємо, більше немає людей з обмеженими можливостями, є лише музиканти” – кажуть організатори. Дуже зворушливий захід, оригінальний спосіб привернути увагу суспільства до проблем людей з інвалідністю. Багато гостей прийшли підтримати фестиваль і унікальних аматорів-музикантів.

На стародавній сцені Римського Одеону звучить музика учасників фестивалю “SAmbAniÕ”. Був драйв, багато щирих посмішок і позитиву. Дивіться самі:

Сцена більшого Римського театру, який славився колись чудовою акустикою.

Ми звернули увагу на неординарні вікна у пагорбі поруч з театром. Так виглядає археологічний Гало-Романський музей – LUGDUNUM – Musée & Théâtres romains. Римські театри можна відвідати безкоштовно. А вхід в музей платний, але з Ліон сіті Карт – безкоштовний.

Музей оригінальний як зовні, так і всередині. У музеї представлені колекції старовинних предметів, скульптур, елементів будівель й храмів, рідкісні артефакти часів давньоримського Лугдуна. Експозиція доповнена інтерактивними екранами, моделями споруд, іграми. Крім того, вражає сама будівля музею.

Колісниця часів бронзового віку XIV-VII ст. до н.е.

Оригінал промови римського імператора Клавдія, вибитий на каміні, був знайдений на схилах пагорбу Круа-Русс. Виявляється, в ті часи теж були “спічрайтери”))). 48-й рік н.е. Це дивовижно – дізнатись, які слова говорив імператор 2 тисячі років тому. Промова на віки.

Оригінали унікальних мозаїк з будинків заможних римлян.

На цій мозаїці зображені змагання, що проходили на римських форумах.

Сучасна інсталяція показує як виглядав і розвивався стародавній Ліон.

Куточок з іграми для дітей дуже сподобався. Попрактикувалися одягатись як римляни. Наче вдалося))

Цей день в музеї був приурочений древній медицині. Ось так цікаво можна дізнатись про життя доктора, ліки й лікування у давнину.

А ось ті самі оригінальні вікна, що ми бачили ззовні з боку римського театру.

Моделі великого Римського театру і маленького Одеону.

Базиліка Нотр-Дам-де-Фурв’єр – La Basilique Notre Dame de Fourvière. Історія храму розпочинається у 1643 році, коли у регіоні поширилась чума. Жителі Ліона молились Діві Марії про захист міста. Згодом епідемія зупинилась і мешканці міста вирішили віддячити Богородиці – спорудили невеличку каплицю на вершині пагорбу Фув’єр. Через 200 років, 8 грудня, на маківці церкви встановили позолочену статую Діви Марії. На честь Богородиці у Ліоні влаштували велике гучне свято з вогнями, дзвонами й пострілами гармат. З того часу на початку грудня у Ліоні щороку проводять традиційне Свято світла з яскравою ілюмінацією, дуже популярне у туристів з різних країн.

У 1870 році знов зібрались на пагорбі Фурв’єр мешканці Ліона для спільної молитви до Діви Марії. Пруська армія Бісмарка, що вже встигла захопити Париж, відступила. Так місто знову було врятоване. На честь  Богородиці ліонці 1890 році звели велику La Basilique Notre Dame de Fourvière поруч із старою каплицею. Храм став символом міста. Його видно з різних куточків Ліона.

Інтер’єр вражає красою й величчю.

Від Базиліки відкривається ось такий вид на Ліон. Але, на відміну від нашого “секретного місця”- сада Jardin des Curiosités, треба ще пройти крізь натовп, щоб цей краєвид побачити і швиденько сфотографувати. А про “помилуватись” взагалі мова не йде. Дуже багато туристів!

Недалеко від Базиліки – Tour métallique de Fourvière – телевізійна вежа. Копія 3-го поверху знаменитої Ейфелевої вежі. Для туристів недоступна.

Оскільки лінія фунікулера від Базиліки до Старого міста була зачинена на ремонт, пройшли донизу пішки через мальовничій парк.

Спускатись стежками й сходами хвилин 15.  А йти цим маршрутом вгору взагалі не раджу, дуже важко. (Хіба що для занять спортом))). Тому порада – до Базиліки і Римських театрів краще підніматися на фунікулері. Вхід до нього знаходиться ліворуч від Собору Сен Жан.

Вихід/Вхід на піший підйом до Базиліки знаходиться ось тут. За адресою 38 Rue du Bœuf.

Ринок Поля Бокюза – Halles de Lyon Paul Bocuse. 

Побувати у гастрономічній столиці Франції і не відвідати ринок, названий на честь знаменитого шеф-кухаря, було б неправильно. Цей критий ринок знаходиться в 3-му районі Ліона. На метро ми доїхали до станції  Guichard,  а далі – пару кварталів пішки сучасними кварталами Ліона. Ось два хмарочоси, які ми бачили з пагорба Фув’єр. Один належить відомій мережі готелів Radisson Blu Hotel, а в іншому Tour Incity, в народі його називають “олівець”, розмістився сучасний бізнес-центр.

Друга вежа Tour Incity – чудовий орієнтир, ринок знаходиться поруч.

У критому ринку Поля Бокюза представлено біля 50 кращих у своїй галузі торговців регіональними продуктами. А ім’я Поля Бокюза – колись постійного клієнта ринку – є підтвердженням високих стандартів якості. Чого тут тільки немає: риба, морепродукти, сир, вино, м’ясо, фрукти, овочі, кондитерські вироби. Крім продуктових крамниць, на ринку є ресторани й кав’ярні. Крамниці працюють до 19-00, а ресторани до 22-00. У суботу й неділю купити продукти можна до 13-00, а поїсти – до 16-00. Понеділок – вихідний.

Кажуть, на ринку Поля Бокюза найбільший вибір устриць. Вперше ми спробували їх в Хорватії, на Лімському каналі.

В Ліоні устриці з лимончиком та маленьким бокалом білого холодного вина смакують чудово.

Разом з устрицями продегустували знамениті французькі делікатеси – жабок і равликів. Цікавий досвід)).

Жабки на смак чимось нагадують курятину, а равлики трохи схожі на мідії.

Рок-концерт від Хард-Рок кафе.

На півострові Presqu’Ile, на площі Place de la République, в цей вечір проходив безкоштовний рок-концерт. Організатор заходу Hard Rock Cafe Lyon. Це відома мережа кафе. Під час подорожей ми часто відвідуємо  Хард Рок Кафе в різних містах. Наприклад, у Будапешті, Кракові, на Мальті. Завтра заглянемо і в ліонський заклад. Цікаво сприймається рок-музика на фоні старовинних розкішних будівель  XIX століття.

Концерт став драйвовим завершенням нашого насиченого враженнями дня в Ліоні.

День 2. Півострів Presqu’Ile. Розваги та музеї Ліона.

Другий день у Ліоні був емоційний, пізнавальний і неймовірно цікавий. Особливо його чекали діти.

День 2. Маршрут: прогулянка на катері по річці Соні – сучасний інтерактивний музей Конфлюенс – Hard Rock Cafe -другий по значенню (після Лувру) художній музей Франції – симулятор гонок Формули -1 – вулички й площі півострова Прескіль.

Півострів Presqu’Ile розташований між р. Сона та р. Рона. На півночі від нього здіймається пагорб Круа-Русс, а південний берег – місце злиття двох річок. На півострові знаходяться розкішні старовинні квартали XIX століття та сучасні “хай-тешні” модернові райони. Спочатку було кілька островів у міжріччі. За проектом ліонського архітектора Антуана-Мішеля Перраша у XIX столітті площу між ними осушили. Так утворився великій півострів Прескіль. А на честь архитектора назвали центральний залізничний вокзал Ліон-Перраш, що знаходиться тут. Саме на Presqu’Ile  народився знаменитий письменник Антуан де Сент-Екзюпері, а Франсуа Рабле написав “Ґарґантюа і Пантагрюель”.

Від станції метро Белькур за 5 хвилин ми дійшли до набережної Сони Quai des Célestins. Тут біля пішохідного мосту Юстиції знаходиться причал катерів. Звідси відправляються у річкові прогулянки.

Наш катер до Музею Конфлюенс мав відходити за півгодини. Тож ми встигли роздивитись околиці. Мальовничі береги Сони.

Вздовж набережної Сони, на півострові Прескіль, на кілька кілометрів тягнеться найбільший у Ліоні продуктовий ринок Marché alimentaire Saint-Antoine Célestins. 

Місцеві продукти, регіональні делікатеси, ліонський колорит. Такі базарчики варто відвідувати у подорожах, тут вирує справжнє життя.

По пішохідному мосту перейшли на протилежний берег Сони, у вже знайомий нам квартал Старого Ліона.

На набережній – оригінальна скульптура.

Прогулянка на катері по Соні

Від набережної Quai des Célestins, біля мосту Юстиції, вирушили у прогулянку на катері річкою Сона. По Ліон Сіті Кард один круїз на вибір є безкоштовним. Ми вибрали маршрут до Музею Confluence. З верхньої палуби насолоджуватись краєвидами, не завадив навіть сильний вітер.

Собор Нотр-Дам-де Фурв’єр.

Церква Святого Георгія.

Символ двух річок – Сони і Рони.

Залишки  старовинних укріплень.

А на протилежному березі, на півострові Прескіль, розкішні палаци XIX століття змінились на сучасні будівлі ліонського кварталу Конфлюенс. Важко повірити, ще кілька десятків років тому тут була промзона та тюрьма. А тепер “виросли” дивовижні, чудернацькі бізнес-центри, офіси крупних корпорацій, галереї, житлові будинки. На дахах видніються зелені сади. Ми наче попали на іншу планету. Вражаюче!

Офіс Euronews.

Не менш дивовижна й оригінальна будівля Музею Конфлюенсе, Confluence Museum. Схожа на  інопланетний космічний човен. Confluence в перекладі – “злиття”. Музей побудований в крайній південній частині півострова Прескіль, біля місця злиття річок Сони та Рони.

Місце, де Сона впадає в  Рону .

Музей Конфлюенсе – Confluence Museum.

Confluence Museum – музей науки та суспільства, приклад цікавого сучасного інтерактивного музею. Він відкрився у 2014 році і став одним з найпопулярніших музеїв Ліону. Тут можна провести добрих півдня. Час летить непомітно. Це музей “про все”. В Confluence Museum є креативні експозиції на різні теми: археологія та історія, географія, техніка, дизайн, природознавчі науки, мистецькі галереї. Відвідування по Ліон Сіті карт безкоштовне. Краще приходити зранку, щоб уникнути черг. Квитки у музей можна придбати по цьому посиланню

Цікаво, як виглядає всередині така неординарна будівля. Не менш космічно, ніж ззовні!

На ліфті піднялись на верхній поверх. З оглядового майданчику музею чудовий краєвид на Ліон. Ось місце впадіння річки Сони у Рону.

Музей нам дуже сподобався. Цікава подача інформації, без “руками не чіпати”. Всюди інтерактив – можна слухати, натискати, дивитись, експериментувати.

В музеї – більше 20-ти залів. Кожен має свою тематику. В археологічному побачили скелети доісторичних тварин. На великому моніторі подивились як зароджувалось життя на Землі.

В цій експозиції можна послухати спів різних птахів, що живуть на нашій планеті. Обираєш птаха, тиснеш кнопку і слухаєш.

Повне занурення під час перегляду фільму на екрані, що має 360 градусів.

На трамваї Т1 доїхали до залізничного вокзалу Перраш. Звідси почалась прогулянка по старовинному кварталу півострова Прескіль. У середні віки тут проходили ярмарки. На півострові Прескіль у 1473 році надрукували першу в Ліоні книжку, а через 25 років типографії займали вже цілу вулицю. Тут у XVI ст. побудували перші ліонські шовкові мануфактури. У XIX столітті ця частина півострова Прескиль з новими проспектами, широкими площами, респектабельними палацами стала найпрестижнішим районом Ліона.

Пам’ятник Андре-Марі Амперу височіє  посеред площі, що названа на його честь. Знаменитий французький фізик народився в Ліоні.

Поруч побачили як дітлахи старанно розмальовують площу. На півострові Прескіль саме проходив фестиваль.

Вулиця Віктора Гюго – перша пішохідна вулиця у Франції. Ліон недаремно називають містом муралів. Ми вперше побачили мурали на центральних вулицях міста, просто під ногами. Виглядає привабливо й неординарно. Так можна прикрасити і наше місто!

Place Bellecour – найбільша і головна площа Ліона, четверта за розмірами у Франції. Сюди ведуть основні вулиці півострова Прескіль. Від Белькур визначаються всі відстані до Ліону. Візитівкою площі є велике оглядове колесо. Але нам не повезло, колесо “поїхало” на реставрацію. Що цікаво, на головній площі міста не просто чинно прогулюються. Діти й дорослі займаються спортом, граються у м’яч, теніс. Встановлені дитячі й спортивні майданчики. Все для зручності жителів.

У XVII столітті за наказом Людовика XIV була побудована як парадна королівська площа. В центрі встановили кінну статую імператора. Під час французької революції її переплавили на гармати. У 1825 році нова відлита з бронзи статуя Людовика XIV знову постала посеред площі Белькур. У її  підніжжя – фігури Рони та Сони, що збереглись від старого пам’ятника.

На західній частині площі Белькур знаходиться пам’ятник – Антуану де Сент-Екзюпері. Ліон – Батьківщина знаменитого письменника, тут минули його дитячі роки.

Поруч з фігурою Антуана де Сент-Екзюпері – його Маленький принц, добрий хлопчик з золотим волоссям, що вирощує троянду і дбає про свою планету. “Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе”.

А за рогом, на вулиці Rue Antoine de Saint-Exupéry, розташований будинок під №8, де народився письменник.

Площа Place des Jacobins вражає аристократичною красою. Колись на цьому місці розміщався монастир Святого Якова, звідси і назва площі.

В центрі площі, там де раніше був глибокий монастирський колодязь, височіє фонтан-ротонда. Він встановлений у XIX столітті як подяка 4-митцям, що створили і прославили Ліон.

На площі Place de la République вчора ми слухали рок-концерт. А сьогодні прямує до закладу, що його організував.

Hard Rock Cafe. У нас  утворилась своєрідна колекція міст, в яких ми заходили у заклади цієї знаменитої мережі – Мальта,  Будапешт, Краків.

По дорозі до площі Place Des Terreaux милувались старовинними будівлями. Католицька церква Saint-Bonaventure XIII століття. У середньовіччі більша частина півострова Прескіль належала монахам-францисканцям. Тут будувались монастирі й храми.

Палац торгівлі – Palais de la Bourse de Lyon – розкішна будівля XIX століття. Тут під одним дахом працювали торгівельна палата, суд, банки, великі комерційні компанії. Цікаво, що Палац Торгівлі був знятий у короткому документальному фільми винахідників сінематографа Братів Люм’єр “Площа Кордель’є в Ліоні”. Кінострічку демонстрували у 1895 році на першому платному кінопоказі у Парижі. Тепер тут проходять виставки, конференції, концерти.

Ліонська Опера вражає незвичним скляним куполом. Це результат сучасної реставрації відомим архитектором Жаном Нувелем старої будівлі театру XIX століття. “Опера для всіх” – ліонський театр доступний по ціні (квитки від 12 євро і від 5 євро за стояче місце) і демократичний в дрес-коді. На вистави і концерти можна приходити в джинсах.

Place Des Terreaux – площа у північній частині півострова Прескіль. У Середньовіччя тут був ринок, а пізніше місце страти. Навколо площі височіють респектабельні палаци. Hôtel de Ville – так називається будівля Ліонської мерії. (На  світлині – праворуч). Це цілий архітектурний комплекс, зведений у 1672 році.

У центрі площі Place Des Terreaux у XIX столітті встановили фонтан Fontaine Bartholdi. Його автор – скульптор Фредерік Бартольді, відомий як творець Нью-Йоркської Статуї Свободи.

Настав час відвідати художній музей та симулятор перегонів Формули I.  І тут ми розділились за інтересами. Дівчатка з задоволенням пішли дивитись картини, а хлопчики поїхали за адреналіном на “гонку”.

Симулятор гонок I-WAY

Я з Антоном доїхали до станції метро  Gare de Vaise у 9-му районі міста. До I-WAY дістались за 10 хвилин ходьби тихими вуличками житлового кварталу на околиці Ліону.

I-WAY – це сучасний центр розваг з різноманітними атракціями: симулятор автоперегонів Формула 1, ралі, гонки на мотоциклах, авіа тренажери, віртуальна реальність та квест-кімнати. За кілька тижнів до подорожі ми забронювали на сайті  – “Симулятор перегонів Формула-1″. Це варто робити, адже кількість місць і час гонок обмежений. У одному заїзді беруть участь лише 6 чоловік.

Як відомо, Франція займає визначне місце у цих королівських автоперегонах завдяки чемпіону світу Алену Просту, багатьом трасам країни та успішній команді Формули-1 “Рено”. Для заїзду Антон обрав легендарну трасу Magny-Cours. У залі симулятору автоперегонів – 6 болідів. Учасники змагаються між собою.

Перед пілотом три великих екрани. Симулятор повністю повторює рельєф траси, болід рухається в різні боки, трясеться і ти максимально занурюєшся у процес. 10 хвилин адреналіну. Антон готовий до перегонів!

Ось як це відбувається.

Коли Антон дізнався, що серед дорослих чоловіків він зайняв почесне друге місце, радості не було меж)).

Після гонки син отримав сертифікат зі своїм результатом. Ось так в подорожах здійснюються маленькі мрії наших діток. Неймовірні враження!

Сучасний Ліон продовжував дивувати технічними досягненнями. По дорозі назад проїхались на незвичному для нас безпілотному поїзді метро. Ось до чого дійшов прогрес.

Ліонський Музей образотворчого мистецтва.

Musée des Beaux-Arts de Lyon – унікальний художній музей Ліона. У Франції його вважають другим за значенням після Лувра. 70 галерей містять твори художнього мистецтва різних часів: від Стародавнього Єгипту до XX століття. В експозиції представлені шедеври багатьох знаменитих художників, серед них – Мікеланджело, Донателло, Роден, Ренуара Дега, Моне і Мане, Рембрант, Рубенс, Пікассо, Матісс, Шагал.

Музей знаходиться на площі Place Des Terreaux, у палаці Palais Saint-Pierre. До 1800 року тут був монастир бенедиктинців. Більше 200 років у цій розкішній будівлі діє художній музей.

Ліонській художній музей відвідали дівчата. Вхід по Ліон Сіті Кард безкоштовний. На музей варто виділити кілька годин. У дворі палацу Palais Saint-Pierre  – затишний тихій сад, чудове місце для спокійного відпочинку в центрі Ліона. Вхід у двір вільний. На ніч ворота зачиняються.

У саду – скульптури XIX століття. Наприклад, “Тінь” Огюста Родена.  

Дівчата отримали неймовірне задоволення від музею. Він вражає красою, масштабами, великою кількістю шедеврів, особливою атмосферою.

Зустрілась вся наша родина вже на вечірній загадково-романтичній площі Place Des Terreaux.

Ось таке “Народження Венери” Боттічеллі навряд чи собі уявляв)) Випадково побачили “перевернуту догори мушлею” Венеру на будівлі музею.

Завершили день ще однією розвагою – Vogue des Marrons, або Свято Каштанів. Цей фестиваль проходить щороку на площі Круа-Русс з жовтня по листопад. Тут можна спробувати перші смажені каштани року, розважитись на атракціонах, що встановлені вздовж всього бульвару Круа-Русс. Свято “Vogue des Marrons “народилось 150 років тому і стало ліонською традицією так само, як продовольчі ринки, трабулі і  бушони.

Вечір неділі. Всі ресторації вихідні, а у кількох відчинених закладах всі столики зайняті. Неділя у Ліоні – сімейний “домашній” день. Як добре було за вечерею смакувати місцеві делікатеси у родинному колі, у звичайній ліонській квартирі на пагорбі Круа-Русс. Тут в нагоді нам стали продукти,  які ми  зранку придбали на місцевому ринку: сири, оливки, ковбаси, французьке вино і фрукти. Ось на такій романтично-кулінарній ноті ми попрощались з Ліоном.

Ліон вражає. Як на мене, це ідеальне місто для сімейної подорожі з дітьми на вихідні. Ліон різний – це архітектура часів Римської імперії, епохи Відродження, розкішних палаців XIX століття і сучасні, модернові,  “космічні” будівлі.  Ліон смачний – устриці, равлики, жабки, сир, вино, бушони і “висока” кухня. Ліон цікавий – інтерактивні музеї, симулятори перегонів Формули-1 і картини Рубенса, Пікассо та  Моне. За два дні ми не встигли побувати ще в багатьох популярних місцях: в одному з найбільших парків Франції – Tête d’Or, Ботанічному саду, розарії, музеї Братів Люм’єр, Оперному театрі і театрі Гіньйоль, на показах кінофестивалю. Ліон дуже різноманітний – древній і сучасний. Саме цим він нам сподобався.

Далі нас чекала Швейцарія. Читайте продовження нашого звіту:

= Романтична Лозанна і трошки Женеви. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 4.

Бажаємо яскравих подорожей!

Booking.com

 

Читайте також:

=== Женева за 3 години. Що подивитись. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 1.

===Аеропорт Женеви. Як безкоштовно доїхати у центр міста. З Женеви – у Швейцарію та Францію.

===Барселона для дітей. Путівник. 15 цікавих атракцій.

=== Прага. Путівник: туристичні пам’ятки, готелі, транспорт, їжа, маршрути, відгуки.

=== Відень за два дні. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись. Звіт про подорож.