Успенська церква у селі Вільхівець. Богуславщина.

На зелених пагорбах, в 15 км від міста Богуслав Київської області, розкинулось мальовниче село Вільхівець. Йому вже понад 300 років. Тут зберігся шедевр української традиційної сакральної архітектури – дерев’яна Успенська церква XIX століття. До Вільхівецької сільської ради відносяться також навколишні села: Семигори, Калинівка і хутір Половецький. У них бував Іван Семенович Нечуй-Левицький. Саме у Семигорах проживала його “Кайдашева сім’я”. Це місця козацької слави – недалеко від Вільховця у 1668 році козацький полковник Іван Сірко розгромив війська кримського хана Батирчі.

Село Вільхівець засноване у 1709 році, як свідчить напис на камені в центрі села. Назву поселенню дали кущі вільхи, що колись густо росли у ярах.

У 1800-х роках у селі Вільхівець було 117 дворів і близько 1000 жителів. Сьогодні тут і в навколишніх селах мешкає майже 600 осіб.  Навсибіч неймовірно гарні місця.

Упенська церква.

На пагорбі над селом височіє блакитна дерев’яна Успенська  церква XIX століття. Храм є пам’яткою архітектури національного значення. З будівництва цього храму розпочалась історія села Вільхівець.

Це вже третя збудована церква на цьому місці. Про початок будівництва першої церкви і заснування села згадується в документах 1700 року. Згодом, у 1743 році, замість старого храму звели нову дерев’яну Свято-Михайлівську церкву. За час свого існування вона двічі ставала уніатською. Теперішній дерев’яний Свято-Успенський храм побудований у 1867 році на кам’яному фундаменті старої Свято-Михайлівської церкви.

У кожному регіоні України були свої особливості побудови дерев’яних церков. У XVII столітті на Київщині і Черкащині виникла наддніпрянська школа української народної архітектури. В основі храмів того періоду були три частини (три зруба/долі) з трьома верхами/куполами. Вони нагадували тризуб: зруби розташовувались в ряд один за одним, по центру був найвищий купол. Згодом таку архітектуру вдосконалювали і зрідка будували великі п’яти- і навіть дев’ятидільні церкви.

Успенський храм – дев’ятидільний, з 5 куполами. Посередині – найвищій купол, навколо нього на чотири сторони світу – чотири нижчих, а між ними – ще пристройки/зруби. Це унікальна для України архітектура. Свято-Успенська церква має 40 вікон і напевне дуже світла і гарна всередині, але нам побачити це не вдалось, храм був зачинений.

А ще Успенська церква – приклад сміливості місцевої громади. Чому? У 1793 році Правобережна Україна відійшла до російської імперії. Разом з русифікацією, царська влада вирішила знищити національну українську архітектурну школу і через 7 років наказала заборонити будівництво храмів «в малоросcийском стиле». У XIX столітті традиційні церкви розбирали, а на їх місці зводили нові храми за принципами московської архітектурної школи (за ними храм виглядав як куб, прикрашений зверху кількома куполами). Деякі старовинні церкви просто перебудовували. Дерев’яні храми у первісному вигляді збереглись лише в тих селах, де не було коштів на такі кардинальні зміни.

У такий спосіб на початку XX століття більшість українських народних церков перетворились на храми у класичному стилі на засадах московської архітектурної школи. Але були в Україні сміливці, що прагнули збереги українські архитектурні традиції навіть в умовах суворої заборони. Успенська церква у Вільхівці – саме такий храм. У 1867 році її збудували як дев’ятизрубну і п’ятиверху – за принципами наддніпрянскої національної школи. Тільки шоломоподібні куполи нагадували “класицизм”, що пропагувався у московському стилі. Так вдалось “замаскувати” український традиційний храм.  Згодом, на початку XX століття, архітектори з Росії та Європи все ж почали поєднувати українські та імперські традиції при будівництві церков в Україні.

За радянської влади у церкві був склад. Церковна служба у Свято-Успенському храмі відновилась лише у 90-х роках. На жаль, нещодавно Успенську церкву вже встигли “осучаснити” – оббити металевою вагонкою, тож оригінального дерев’яного “покриття” ми не побачили.

Біля церкви – кілька могил. Тут поховані священики і люди, які допомагали храму.

З церковного пагорба відкривається чудовий краєвид на село Вільхівець – ставок, поля, луки, ошатні хати з городами.

Тут спокійна і приємна атмосфера. Традиційну картину села доповнюють наші сьогоднішні моделі))).

Ну не тільки ж в Альпах корівок фотографувати)). Ну чим не “мілка”.))

Вільхівець. Успенська церква на мапі:

Вільхівець – мальовниче українське село на Богуславщині. Лише в 125 км від Києва. Це одне з місць, що варто подивитись у Київський області. Наші екскурсії по Богуславщині можна замовити тут:

=Богуслав – місто натхнення. Екскурсії, тури.

= Богуслав. Індивідуальні екскурсії “Туристичне намисто Богуславщини”. Найцікавіші пам’ятки, легенди, місця сили.

Ми зробили для вас добірку готелів і садиб для відпочинку на Богуслащині. Дивіться в цій статті:

=Де зупинитись в Богуславі. Готелі і садиби Богуславщини

Готелі і садиби Богуслава можна знайти також на цій мапі:

Booking.com

Бажаємо яскравих подорожей!

Читайте також:

=Музей історії Богуславщини або Захоплююча Подорож у Часі

=Стеблів – Батьківщина І.С. Нечуй-Левицького.

=Корсунь-Шевченківський – самобутнє місто над Россю

=Пархомівка. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Схожі записи

Пархомівка. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

ГАРБУЗ-FEST у Кайдашів – 2021 у селі Семигори.

Половецьке – давньоруське городище над Россю.