Трієст. Італія. Маршрут Словенія-Хорватія. Подорож до Хорватії. Частина 3.

Заїхати в Італію на піцу і джелато. Чому ні?! По дорозі в Пулу (Хорватія) ми вирішили пару годин приділити італійському місту Трієст. Тим більше зі словеньского Пред’ямського замку до нього всього 50 км, до того ж наші діти в Італії ще не були. Трієст – місто в регіоні Фріулі -Венеція -Джулія, великий порт на Адріатичному морі. Розташоване на морскому узбережжі в 20 км від кордону з Словенією, в 100 км від Любляни, в 150 км від Венеції, в 130 км від хорватського курорта Пула. Трієст – своєрідне місто, зовсім не схоже на традиційні італійські міста. Цим воно й цікаве. Що подивитись в Трієсті за 3 години. Поділимось власним досвідом.

Про наші враження від Словенії читайте тут:

= Словенія: Марібор. Любляна. Пред’ямский замок. Подорож до Хорватії.Частина 2.

А починалась мандрівка так:

= Львів та замок Сент Міклош. Звіт про подорож до Хорватії. Частина 1.=

Маршрут дня був такий: Любляна – Пред’ямський замок – с. Віла Опічина -Трієст -Копер -Порторож -Пула.Планували за день проїхати 240 км. (люблю Європу – за таку маленьку відстань можна побувати в трьох країнах: Словенії, Італії, знову в Словенії, в Хорватії)).

Після Пред’ямського замку нам потрібно було проїхати лише 45 км, і ми в Італії. Відсутність КПП зробили цю подорож дуже зручною. Кордон Словенія – Італія… без кордону. Цікаво, що Трієст словеньською мовою пишеться Trst. Ми це на дорожних знаках побачили.

Buongiorno, Italia! Ми скучили за тобою! Для наших діток це нова архітектура й атмосфера міст, темпераменті люди, особлива кухня. Хоча Трієст не можна назвати типовим італійським містом. Чому? Розповімо в цій статті далі.

Підходив час обіду. Щоб діти спробували страви справжньої італійської кухні, ми вирішили відвідати якийсь місцевий ресторанчик.

Село Villa Opicina, передмістя Трієсту.

Недалеко від кордону з Словенією та за 5 км до Трієсту, на високому пагорбі розташоване невеличке село Віла Опічина. Наша дорога проходить по ньому. Тут варто зупинитись, на це є дві причини: італійська їжа та неймовірні краєвиди.

Читайте також:

= На машині в Італію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, парковки, вартість пального, місця відпочинку.

Італійська кухня – одна з наших улюблених. Ми насолоджувались смачнющими місцевими стравами в Римі, Неаполі, Ріміні. (у центрі туристичної Венеції, на жаль, не довелось поїсти смачно). Діти дуже хотіли спробували піцу та джелато на їх батьківщині, в Італії (обрали саме ці страви). Досвід наших подорожей показує – найкраще куштувати національну кухню в нетуристичних ресторанах, подалі від центру міст. Там, де їдять багато місцевих жителів. Буде смачно, недорого й по-справжньому колоритно. Коли готувались до поїздки, передивились багато відгуків про піцерії Трієста. Знайшли те, що потрібно у передмісті, в селі Віла Опічина. Обрали піцерію – Buffet Pizzeria Rino, сайт – http://pizzeriarino.com/ . Знайти просто – біля траси в центрі села.

Невеличке затишне кафе. Сподобалась домашня, сімейна атмосфера. Тут не було “вишколених” офіціантів й накрохмалених скатертин. Нас зустріли щирою посмішкою. Обслуговували приємні та уважні жіночки. Спілкувались італійською на нашому початковому рівні)), офіціантка знала ще словенську, тому ми гарно розуміли один одного.

Замовили піцу Маргариту, піцу Прошуто, пасту Болоньєзе і аква натурале (мінеральну воду) Весь цей обід на чотирьох нам обійшовся у 24,00 євро.

А ось і наше замовлення. Діти спробували італійські страви. Було ситно й смачно.

Ну і куди ж без італійського джелато?! Джелатерію Arnoldo знайшли на протилежній частині вулиці. Гастрономічна місія цього дня виконана!

А ще у Віла Опічина є шикарний оглядовий майданчик. Село знаходиться на горі, на висоті 330 м над рівнем моря, а в долині під пагорбом розкинувся Трієст. Знайти майданчик просто. Справа від дороги при виїзді з села височіє Обеліск, встановлений в 1830 році на честь імператора Австрії Франца Йосипа. Біля нього – безкоштовна парковка, сквер з лавочками та фонтанчиком. Звідси відкривається просто дивовжний вид на Трієст і Адріатичне море.

Вздовж дороги, що спускається до Трієста, прокладені трамвайні колії. Тут по маршруту Piazza Oberdan (площа в центрі Трієста) – Opicina курсують унікальні історичні трамваї. Це частина міського транспорту. Старовинні трамваї виготовлені ще в 30-40х роках XX століття. Під горку їх штовхає або тормозить на спуску маленький локомотив. На жаль, ми не зустріли ці оригінальні трамвайчики. Трієст зустрів сієстою. На околицях міста тихо й безлюдно. Лише в центрі “бродять” туристи.

Парковка в Трієсті. З багатьох паркувальних майданчиків міста ми вибрали підземний паркінг – Park San Giusto, за адресою Via del Teatro Romano 16. Є в ньому одна суттєва перевага – ліфт до замку Castello di San Giusto. В таку спеку я не знаю чи ми захотіли/ змогли б піднятися на гору. А на ліфті – швидко й зручно. Паркінг великий й гарно оформлений. Поки йдеш до виходу довгими коридорами, можна дізнатись про історію будівництва порту і міста.

Вартість парковки: 1,6 євро за годину, 15 євро за добу. Ми оплатили паркінг карткою в таких паркоматах.

Знайшли потрібні двері до ліфту і піднялись до старовинної фортеці.

Трієст

Це місто унікальне як для Італії. Як я писав вище, Трієст не можна назвати типовим італійським містом. Майже 550 років (з 1382 р.) воно було під австрійською владою. А саме під пануванням Габсбургів. Трієст мав велике значення для Австро-Угорщини, адже він був єдиним морським портом цієї держави. При цьому 2/3 населення складали італійці. Тільки після Першої світової війни місто стало частиною Італії. Це поєднання австрійських, італійських та словенських традицій на протязі століть сформувало неповторну особливу атмосферу міста: свою архітектуру, культуру, кухню. Цікаво подивитись на суміш австрійської пунктуальності та італійської імпульсивності.

Наш запланований маршрут Трієстом (через спеку прийшлось його трохи скоротити).

Замок Сан Джусто (Castello di San Giusto) побудований у XV ст на місці старої венеціанської військової фортеці. Святий Джусто – покровитель й захисник Трієста. Замок розташований на високому пагорбі.

Пам’ятник на честь визволителів Трієста.

Краєвиди Трієста.

Ось такий вхід у замок. В ньому розміщений музей. Вхід біля 6 євро. Але через обмежений час, ми туда не заходили. Подивились фортецю “з краєчку”.

Поруч з фортецею бачимо залишки древньоримскього форуму – головної частини міста Тергесум (або Тергест), так називався колись Трієст.  Побудували його римляни при імператорі Октавіані у 33 році до н.е. У затоці був великий порт Римської імперії. Місто належало Італії, а потім Венеції до 1382 року.

Basilica di San Giusto – головний Кафедральний Собор міста. Названий на честь покровителя Трієста. Був зведений у XIV столітті на місті християнського храму XVI cт. При соборі є ще маленька церква, дзвіниця, лапідарій.

Площа Piazza della Cattedrale.

В місто спустились також ліфтом. До речі, від замку вказівників до нього немає. Хто користувався ним, щоб піднятися, той легко знову знайде вхід. Є тільки підказка-табличка біля ліфту.

Старе Місто (Città Vecchia) – найдавніша частина Трієста, займає територію від замкового пагорбу до площі Єдності. Тут збереглись пам’ятки римської епохи, палаци й будинки італійської архітектури, вузеньки колоритні вулички.

Залишки Римського Театру (Teatro Romano) можна знайти праворуч від виходу з паркінгу. Амфітеатр був побудований 2000 років тому, вміщав до 6 тисяч глядачів. В середні віки на цьому місті зводились нові будинки. І лише у 1939 році, під час земляних робіт, знайшли древній амфітеатр. Мусоліні, щоб продемонструвати і довести законну приналежність Трієста до Італії, наказав повністю відкопати Римський Театр. Для цього прийшлось зруйнувати декілька будівель.

Ліворуч від виходу з паркінгу – дві старовинні церкви. Одна з найдавніших в Трієсті – Базилика Святого Сильвестра XI століття (справа на фото) та Санта Марія Маджоре XVI століття.

Що одразу кинулось в очі – велика кількість мопедів та мотоциклів на вулицях. А в Трієсті – сієста.

Вийшли на площу Piazza della Borsa, або Біржева. Чим ближче до набережної і головної площі Єдності, тим більше австрійської архітектури. Трієст розквітнув і перетворився на розкішне місто у XVII – XVIII століттях за часів правління імператора Карла VI Габсбурга та його старшої доньки Марії Терезії. Маленьке поселення на березі Адріатичного моря отримало у 1719 році статус вільного імперського міста з багатьма привілеями. За 180 років тут були побудовані вишукані палаци, великий порт, фонтани, площі, канал, парки. А кількість мешканців збільшилась з 6 тисяч до майже 150 тисяч.

Piazza della Borsa одна з найгарніших у Трієсті. Палац Торгової палати.

Фонтан Нептуна та трохи далі – колонна на честь імператора Леопольда I.

На площі можна побачити оригінальний нульовий меридіан та сонячний годинник 1830 року.

А ще тут є мапа Трієста.

На площі багато кав’ярень, магазинів, ресторанів, співають вуличні музиканти.

Piazza Unità d’Italia – головна площа Трієста, що виходить до набережної. Раніше вона називалась – П’яца Сан-Пьєтро, потім П’яца Гранде. І лише у 1918 році, після приєднання Трієсту до Італії, отримала сучасну назву Площа Єдності. До XVIII століття на цьому місті були міські мури, конюшні, портові будівлі. За часів Марії Терезії почалось нове будівництво і площа стала прекрасною візитівкою міста. Навколо побудовані розкішні палаци. Вони нам дуже нагадають Австрію та її столицю Відень, і геть не схожі на ту Італію, до якої ми звикли. Наприклад, після відвідування Риму.

Муніципальний Палац і Ратуша (1875 р). Тут розміщається мерія Трієста. Його місцеві мешканці колись називали Palazzo Sipario, що значить палац -завіса. Тому що він прикривав занедбані портові будівлі позаду себе. Поруч фонтан Чотирьох Континентів ( 1751 р.)  – Європа, Африка, Азія, Америка. Австралія тоді ще не була відкрита, тому її символа на фонтані немає. Справа від фонтану – статуя імператора Карла VI Габсбурга, який почав розбудову міста.

На Ратуші – скульптури двух маврів, що б’ють у дзвін. Це копії, а оригінали ми побачили в Замку Сан Джусто.(фото оригіналів в замку дивіться в цій статті вище).

Навколо площі Єдності у XVIII – на початку XX століттях звели цілий ансамбль вишуканих палаців.

Раніше площа Єдності виходила прямо до моря, але з часом море відступило. Між ним та площею прокладена дорога та набережна.

На сходинках до води – кілька цікавих скульптур.

У спеку було приємно трохи освіжитись.

Поруч знаходиться Моло Аудаче, що входить далеко в море. Раніше мол називався Сан Карло. У 1918 році на ньому зібралось багато мешканців Трієста, щоб привітати італійський міноносець “Аудаче”. Ця подія стала початком включення Трієста до Королівства Італії і завершенням 536 -річного австрійського панування.

З молу відкриваються гарні види на Трієст і порт.

Площа Єдності з Моло Аудаче.

Сонце пекло безжально. Наближався вечір. Нас сьогодні чекає Хорватія. Як же ж хотілось зануритись у прохолоду хвиль Адріатичного моря! Ми вирішили скоротити запланований маршрут і завершити прогулянку містом. По дорозі до паркінгу насолоджувались вуличками і будинками Старого Міста. Тут знову відчувається італійський колорит.

Трієст – своєрідне італійське місто з австрійською архітектурою. Він вартий більшої уваги, ніж кілька годин. Ми не дойшли до Великого Каналу, який побудувала Марія Терезія Австрійська, щоб після морських прогулянок зручно добиратися до свого палацу. Не побачили знаменитий замок і парк Мірамаре, що височіє над водами Адріатичого моря в 8 км на північ від міста. У Трієсті рошташований єдиний пляж у Європі, який розділяє стіна на жіночу і чоловічу половину. Є недалеко від міста цікаві печери, одна з них, Ґрота Гіганте, з найбільшим залом у світі. І взагалі ми Італію дуже любимо, але сьогодні нас чекало Адріатичне море у хорватському місті Пула. Ось туди ми і направились.

Де зупинитися в Трієсті.

А для тих, хто хоче зупинитись у цьому місті та околицях, рекомендуємо забронювати житло за цим посиланням:

• Готелі та апартаменти Трієста

Вам в допомогу -Покрокова інструкція: Як забронювати готель на сайті Букінг.

Більше акцій і спеціальних пропозицій готелів Трієста дивіться тут:

Booking.com

Маршрут Словенія – Хорватія. 

Від Трієста до Пули всього 130 км. На заході Словенія має вихід до Адріатичного моря. Навігатор проклав маршрут не по автобанам, а другорядними словенськими дорогами вздовж узбережжя, через міста Копер та Порторож.  Про все, що треба знати для поїздки в Словенію на авто, читайте тут:

= На машині в Словенію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість бензину, відгуки.

Хоч всі дорожні знаки пропонували звернути на автобан, ми вирішили дослухатись “Сусаніна”. Ще один аргумент на користь вибору цієї другорядної дороги – вірогідність меншої черги на кордонах між Словенією та Хорватією, про яку ми багато читали під час підготовки до поїздки.

Наш маршрут від Трієста до Пули на мапі:

Шлях не швидкісний, але дуже мальовничий. Біля словенського містечка Strunjan та природнього парку Strunjan ми побачили найдовшу у Словенії алею із піній. Було дуже цікаво по ній проїхатись, любуватись краєвидами й вдихати аромат хвої.

Ще одним бонусом обраного маршрута було те, що ми попали на маленький пункт перетину кордону між Словенією та Хорватією. І на ньому в літній відпочинковий сезон (на початку липня) геть не було черги. Ось так виглядає кордон Словенія – Хорватія.На перетин кордону витратили хвилин 10.

Виїхали на хорватські дороги. Познайомились з новою для нас системою оплати доріг. На відміну, наприклад, від Угорщини  чи Чехії де оплата доріг залежить від терміну користування, в Хорватії плата залежить від пройденої відстані. Більш докладно про хорватські дороги ми писали в цій статті:

= На машині в Хорватію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість пального, відгуки.

Їхати автобанами Хорватії не менш цікаво. Нова країна, новий ландшафт. Вздовж траси – багато оливкових садів, виноградників, кущів олеандра з яскраво-рожевими та білими квітами. Дороги прокладені біля скель, що для безпеки вкриті сіткою.

З височенних естакад відкриваються приголомшливі краєвиди. Сфотографувати цю красу не вдалось, адже зупинка на мосту заборонена.

Сьогоднішній день був насичений приємними враженнями і новими відкриттями. Ми дізнались, що й на автобанах бувають великі пробки, побували в одній з найбільших у світі печерних фортець – Пред’ямському замку, відвідали італійське місто Трієст, піднімались на старовинну цитадель, гуляли по Молу, наїлись піци, пасти та джелатто на їх Батьківщині, проїхались найдовшою в Словенії алеєю піній.

До наших апартаментів в хорватському місті Пула дістались вже надвечір. Поселились і одразу – в море. Але про це вже інша історія.

Читайте продовження нашого звіту про мандрівку до Хорватії тут:

= Хорватія: Пула, Медулін, Фажана. Відпочинок на морі. Подорож до Хорватії. Частина 4.

До речі, житло в подорожах ми бронюємо на цьому сайті, тому його впевнено рекомендуємо:

Booking.com

Бажаем вам яскравих вражень і захопливих мандрів!

Читайте також:

= Пула. Хорватія. Путівник: відпочинок на морі, пляжі, готелі, пам’ятки, транспорт, їжа, ціни, фото.

= Ріміні – популярний італійський курорт. Путівник. Відгуки, готелі, пляжі, пам’ятки, їжа, як дістатися

= Путівник: Рим за три дні. Що подивитися: пам’ятки, маршрути, готелі, транспорт, їжа, шопінг, відгуки, фото. Як потрапити в Колізей і музеї Ватикану без черги.

= Куди піти в Будапешті з дітьми. Путівник по Будапешту для дітей. 7 найцікавіших маршрутів: розваги, визначні пам’ятки, музеї.

= Романтична Венеція. Путівник: що подивитись, маршрути, готелі, транспорт, їжа, безпека, поради.

= Секрет міста Лімоне. Екстрім на Страда делла Форра. Тремозіне і Тераса Брівідо. Відпочинок на озері Гарда.

Схожі записи

Сколе, Виноградів, Маріапоч, Будапешт. Звіт про подорож на машині до Італії. Частина 1.

Секрет міста Лімоне. Екстрім на Страда делла Форра. Тремозіне і Тераса Брівідо. Відпочинок на озері Гарда.

Романтичний Ровінь. Устриці на Лімському каналі. Колоритне Бале. Подорож до Хорватії. Частина 5.