Таким Ез ви ще не бачили: дощовий, туманний і загадковий.

Село Ез (Èze) на Лазурному узбережжі Франції зазвичай асоціюється з сонцем, панорамними краєвидами та синім морем до виднокраю. Але ми побачили Ез зовсім іншим — похмурим, дощовим і загадковим. Туман ховає знамениті панорами, вузькі кам’яні вулички блищать від дощу, а середньовічні будинки ніби переносять у зовсім іншу епоху.

У цій статті я покажу, яким є Ез у дощову погоду, чим він вражає без звичних краєвидів, чому саме в негоду тут особлива атмосфера та чи варто планувати поїздку до цього містечка навіть тоді, коли погода не тішить сонцем. А також розповім про легенди і цікаві факти про Eze.

Це маленьке село стало частиною нашого маршруту Лазурним узбережжям. Ми заїхали сюди по дорозі з Монако до Ніцци. Днем раніше ми насолоджувались чарівним містечком Вільфранш-сюр-Мер та осіннім сонечком під час прогулянки Казковою віллою Ефруссі та мальовничим пішим трейлом вздовж узбережжя півострова Кап-Ферра.

Маленьке село Ез – Èze розташоване на Французькій Рів’єрі, між Ніццою та Монако. Відстань від Ез до Ніцци – 13 км, до Монако – 9 км, до міста Канни – 52 км. Ез-сюр-Мер з чудовими пляжами розкинулось на узбережжі. А середньовічний Ез, що приваблює багатьох туристів, побудований на вершині скелі, що височіє над морем. Саме в це старе село ми й прямуємо, про нього розповімо в статті.

---

Зміст:

• Як дістатись до села Ез.
• Де зупинитись в Езі.
• Екскурсії, тури у середньовічний Ез.
• Середньовічне село Ез – Eze на Лазурному узбережжі. Що подивитись.
  • Коротко про історію села Eze. Легенди і цікаві факти.
  • Екзотичний сад Езу – Jardin Exotique d’Èze.
  • Ез в негоду. Туман, дощ і кам’яні вулички.
• Село Eze на мапі.
• Чи варто їхати в Eze у дощ.

---

Як дістатись до Ез.

Доїхати до Еза можна автобусом, потягом, автівкою. Спочатку ми прилетіли в аеропорт Марселя, а звідси вже подорожували до старовинного міста Авіньойн і далі по Лазурному узбережжю. В 15 км від села розміщений аеропорт Ніцци.

Старе село Eze розташоване високо над морем. Варто звернути увагу, що вам потрібно дістатись на гору – в центр села, а автобус №600 і потяги зупиняються біля підніжжя гори, біля узбережжя. Звідти потрібно пересісти на автобус в центр або піднятись туди пішки.

Вгору веде піший промаркований маршрут – стежка Фрідріха Ніцше. Письменник любив нею гуляти, щоб відновити творче натхнення. Довжина трейлу майже 2,2 км, набір висоти 400 метрів, тривалість підйому приблизно 1,5 години. В спеку йти ним не рекомендую.

Як доїхати до Eze автобусом.

Ми вибрали варіант доїзду автобусом. Розклад автобусів, маршрути та актуальні ціни дивіться на сайті lignesdazur.

• З Монако до Еза можна дістатись за 40 хвилин прямим автобусом №602.
• Ми їхали з пересадками (оскільки рейс №602 треба було довго очікувати). Спочатку з Монако автобусом №600 до зупинки Gianton в Езі, перейшли через дорогу і на місцевому автобусі №83 піднялись крутими мальовничими серпантинами на гору, в центр села.
• З Ніцци до Еза ходять автобуси №82 і №602, прямо на гору, в Старе село. Це неймовірно гарний маршрут, за кожним поворотом відкриваються шикарні краєвиди. Ми повертались у Ніццу саме цим рейсом.
• Також з Ніцци можна доїхати автобусом №600 до залізничної станції Eze – Gare SNCF, а далі пересісти на місцевий автобус №83 і доїхати в центр села на горі.

Автобус 83 піднімав нас серпантинами від узбережжя вгору, до Старого центру Ез. Попри туман та дощ, краєвиди з вікна були неймовірні: будиночки на скелі, тераси з оливковими і цитрусовими садами.

Як доїхати до Eze потягом.

З Ніцци, Монако, Канн та інших міст Французької Рів’єри до Ез можна дістатись потягом TER. Залізничний вокзал розташований на узбережжі, у підніжжя гори. Далі автобусною лінією №83 їдете нагору до села Ез.

Як заощадити на транспорті.

Рішення є – придбати проїзний квиток. Є кілька видів таких абонементів:

• Проїзний для поїздок на автобусах lignesdazur коштує на 1 день -7 євро, на 2 дні – 13 євро.
• Проїзний SUDAZUR Explore Pass для поїздок по регіону Французької Рів’єри, Приморських Альп та Монако (департамент 06 та Монако) діє для кількох видів транспорту (в трамваях, автобусах (міських та міжміських), потягах TER). Вартість на 3 дні – 35 євро (30 євро – дитячий), на 7 днів – 50 євро, на 14 днів – 85 євро. Ми користувались цим проїзним.

Автомобілем до села Eze.

Відвідати Ез можна на власній машині або орендувати авто. Дорога до села Ез – RM6007, Moyenne Corniche, напрям Eze-Village. Це підйом в гору, місцями з серпантинами. Старий центр – це пішохідна зона. У підніжжя середньовічного Ез є кілька невеличких парковок, а також підземний паркінг: Parking place du Général de Gaulle, parking place Figuiera. Але знайти вільне місце досить складно. Вартість паркування 3,30 євро за годину.

Де зупинитись в Езі.

В середньовічних кам’яних будинках Старого Езу відкрито кілька сучасних готелів 5* та 4*, також є апартаменти в автентичних старовинних оселях. Зупинитись в селі Ез – цікавий досвід, що може бути яскравим доповненням до вашої особливої події: медовий місяць, річниця весілля, день народження… До речі, тут часто зупиняються відомі актори та режисери під час Каннського фестивалю. Подивіться кілька чудових місцевих готелів:

• La Chèvre d’Or – шикарний 5* готель з панорамою моря і мішленівським рестораном, нагородженим 2 зірками.
• La Suite du Village d’Eze – затишний готель B&B в серці Старого Езу.
• Les Terrasses d’Eze – Hôtel & Spa – чудовий спа-готель 4* на пагорбах Езу, за 1,5 км від Старого міста.
• Chateau Eza – розкішний готель 5* з неймовірним краєвидом. Мішленівський ресторан має 1 зірку.

Більш бюджетні готелі чи апартаменти можна знайти в сусідній Ніцці. Ми зупинялись в Appartement cosy moderne calme hyper centre gare sncf. Виберіть і забронюйте готель швидко й зручно за допомогою цієї карти і форми пошуку.

Екскурсії, тури у середньовічний Ез.

Старовинне село Ез – популярне туристичне місце. Сюди є багато пропозицій одноденних турів з Ніцци. Щоб дізнатись більше про середньовічне село, зазирнути в його потаємні закуточки та інстаграмні місця, замовте пішохідну екскурсію з місцевим гідом.

Цікаво, що в Езі розташовані дві парфюмерні фабрики Fragonard і Galimard. Тут проводять майстер-класи. Відвідайте музей парфумів та створіть власний парфюм під час екскурсії по фабриці Fragonard Eze. Фабрика Fragonard працює в Езі з 1926 року. Історія фабрики Galimard сягає 1747 року.

Середньовічне село Ез – Eze на Лазурному узбережжі.

Десь між небом та землею… Середньовічне село Ез – Eze, наче орлине гніздо, розташоване на високий скелі, що здіймається на 429 метрів над Середземним морем. Це одне з популярних туристичних місць Лазурного узбережжя Франції. Унікальне село приваблює гостей неймовірною панорамою моря й околиць, старовинними кам’яними будинками й вузькими вуличками, художніми галереями, майстернями, парфюмерними фабриками й модними бутиками, розкішними готелями та ресторанами, відзначеними зіркою Мішлен.

На вершині гори, серед руїн середньовічної фортеці висаджений Екзотичний сад. За цими дивовижними краєвидами їдуть в село Ез туристи. Ми також мріяли побачити цю фантастичну красу з висоти стежок Екзотичного саду.

Але… осіння погода має свої плани. Ми їхали в село після відвідування Монако, вже в другій половині дня, коли почався дощ. Тож нам судилось побачити незвичний Ез у дощ і туман. Густа хмара нависла над горою і надійно сховала всі ці знамениті панорами.

Але ми побачили зовсім інший Ез… Ніби потрапили в портал у часі і перенеслись у похмурий середньовічний Eze – село з тисячолітньою історією.

Коротко про історію села Eze.

Люди селились на цьому місці із залізного віку, за 400 років до н.е. Тут жили кельти, лігурійці, римляни. Відоме село “Езьким скарбом”, що зараз зберігається у Британському музеї і складається з трьох грецьких срібних чаш IV ст. до н.е. із зображенням Геракла. Перша згадка про поселення під назвою Ез зустрічається в документах абатства Saint-Pons і датується 1075 роком. По одній версії назва села пішла від латинського слова Avisio, що значить панорама та укріплене село. Інша стверджує, що воно назване на честь родини, що збудувала тут фортецю на вершині скелі. Біля неї на схилах гори почали селитись люди. Так виникло село Eze.

З XIII століття поселення належало графам Провансу, згодом Савойській короні. Руїни замку на вершині пагорбу в Езі зберігають чимало спогадів. Серед них, захоплення фортеці османською армією Сулеймана Пишного у XVI столітті, руйнування військами Людовика XIV у 1706 році. Найстаріша будівля міста Каплиця Святого Хреста або Chapelle des Pénitents Blancs (Каплиця Білих каятників) датується 1306 роком. В ній збереглись статуї Діви Марії та Христа XIII і XIV ст. Саме в цьому храмі у 1860 році жителі проголосували за приєднання свого села до Франції.

Прекрасна епоха в селі Ез.

Мешканці поселення здавна вирощували на маленьких клаптиках землі, укріплених на схилах камінням, інжир, оливки, льон, боби, квіти, цитрусові, особливо відомий сорт місцевих мандаринів. У минулому столітті, після появи залізниці, село Ез на узбережжі перетворилось на Ез-Сюр-Мер – елітний морський курорт у Прекрасну епоху. Тут в розкішних віллах оселялись королівські особи. Зокрема, принц Вільгельм Шведський, італійська принцеса Марія-Габріель Савойська, весільна церемонія якої пройшла в Езі.

Серед письменників, яких вразила краса села Eze,були Жорж Санд, Фрідріх Ніцше. Це атмосферне кам’яне село на вершині скелі надихає. Тут відкрили галереї відомі митці, художники, скульптори. В селі й досі багато галерей і крамниць ремісників.

У Езі бували такі знаменитості як Білл Клінтон, Ленні Кравіц, Тіна Тернер, Наомі Кемпбелл, Волт Дісней. А Боно, вокаліст гурту U2, навіть придбав будинок у селі. Мальовничий середньовічний Ез став героєм багатьох фільмів і серіалів. Наприклад, “Хто є хто” (1979) з Жаном-Полем Бельмондо, “Список останніх бажань” (2007) з Джеком Ніколосоном і Морганом Фріменом, “Перевізник” (2002) Люка Бессона з Джейсоном Стейтемом.

Легенда про Золоту Козу.

La Chèvre d’Or – розкішний 5* готель в Езі. Він має лише 14 вишуканих номерів з краєвидом на море й гори. Його назва перекладається як “золота коза” і пов’язана з місцевою легендою.

У давнину, коли Ез був окупований маврами, один з воїнів вирішив заховати свій награбований скарб – золото, діаманти та інші коштовності. Мавр піднявся вузькою козиною стежкою високо в гори. По дорозі він зустрів відьму, привидів, чарівні рослини. У глибокий печері на нього напав великий чорний звір, під час битви його награбоване золото перетворилось на блискучий пил. Мавру вдалось втекти, а з тієї печери вийшла маленька коза, вкрита золотим напиленням. Кажуть вона й досі живе в горах. Її бачать пастухи і перехожі. Золота коза має свій характер і сміливця з добрим серцем поведе до свого скарбу, але горе тому, хто має злі наміри.  

Цікаво, що за переказами саме Золота Коза привела гірськими стежками хорватського скрипаля Затло Балоковича до старої будівлі в селі Ез, яку він згодом відновив і перетворив у готель і ресторан Châteaux de La Chèvre d’Or. Через кілька років його викупив готельєр Роберт Вольф та за порадою свого знаменитого гостя Волта Діснея створив тут розкішний готель, що став членом Міжнародної асоціації готелів та ресторанів класу люкс Relais & Châteaux.

Є ще інша легенда появи назви цього готелю. Перша власниця будівлі тримала тут кіз і продавала молоко на ринку Ніцци. Напевне, вона була дуже заощадливою, адже виручені кошти з продажу молока – золоті монети -вона ховала за камінням стіни. Через багато років цей скарб було знайдено під час реконструкції будинку. Звідси й пішла назва нового готелю – Золота Коза – La Chèvre d’Or .

Цікавий факт: Як пов’язане село Ез та компанія Bugatti.

Уродженець та житель села Ез, відомий інженер та гонщик П’єр Вейрон (1903-1970) довгий час співпрацював з Bugatti. У 1929 році, під час Гран-прі Монако він надав свій гараж в Езі в користування компанії. А за 3 роки став членом команди Bugatti, розробив кілька гоночних моделей, як гонщик брав участь у змаганнях і виграв у 1939 році 24 години Ле-Мана. У 2005 році на честь цієї видатної людини компанія Bugatti назвала свою модель Veyron 16.4. Це суперкар здатний розвивати швидкість понад 400 км/год, що є символом інженерної майстерності та ексклюзивності. Його назва “16.4” походить від 16 циліндрів та 4 турбонагнітачів двигуна. Це один з найшвидших і найдорожчих авто світу.

Екзотичний сад Езу – Jardin Exotique d’Èze.

Спочатку ми піднялись від сучасного центру села до старої брами Еза, вуличками і крутими сходами дістались на самий вершечок пагорбу – до входу в сад Jardin Exotique d’Èze. Наш шлях виглядав ось так.

Сад екзотичних рослин створили на руїнах середньовічної фортеці, що була на вершині гори висотою 429 метрів над р.м. Розпочалась історія цього парку після Другої світової війни. Багато чоловіків несли сюди на спинах мішки землі й щебню. Спроектував парк Жан Гасто – автор Екзотичного саду в Монако. Тут висадили десятки видів сукулентів – кактуси, агави, алое, середземноморські рослини. Згодом оформили сад стежками, водоспадами, ґротами, скульптурами.

Графік роботи: Щоденно: з січня по березень та з листопада по грудень: з 9:00 до 16:30; з квітеня по червень та жовтень: з 9:00 до 18:30; з липеня по вересень: з 9:00 до 19:30. Крім Різдва і Нового року.

Вартість: Вхід коштує 8 євро, 6 євро для дітей 12-17 років. Діти до 12 років безкоштовно. Квиток можна придбати в касі саду.

P.S. З нашого досвіду. О 17-55 ми були біля входу в парк. Охоронець побачив, що ми підходимо і закрив ворота “перед нашим носом”. Ми сказали, що за графіком парк має працювати до 18-30 і отримали відповідь, що зараз години роботи помінялись, хоча на офіційному сайті ніде це не було вказано… Тож ми побачили екзотичний сад в Езі, на жаль, таким – на фото:

Ез в негоду. Туман, дощ і кам’яні вулички.

Тож нам залишилось просто гуляти вуличками міста. І це були яскраві враження, навіть у дощ! В Езі збереглись будинки епохи Середньовіччя. У кожного своя історія, свої таємниці.

Ез в дощову погоду особливий. Ми не очікували, що він справить на нас таке сильне враження. Ти ніби зайшов у Портал і перенісся на кілька сотень років тому. Іноді було навіть моторшно гуляти вузькими вуличками й сходами серед старовинних кам’яних будинків.

Ми самі, людей немає. Навколо тиша, дощ, туман… Здається, що ось вийдуть нам на зустріч мешканці середньовічного села в старовинному одязі і поведуть своїх веслючків, навантажених овочами, цими вуличками до своїх домівок.

Кав’ярні, бари вже закриті, оскільки вечір і туристів майже немає. Лише світло декількох відчинених крамниць і галерей нагадує, що все ж такі ми у Езі XXI століття.

Приховані дворики підказують, що в цьому селі й сьогодні живуть люди. І так неймовірно вишукано серед каміння, посеред вулиць і площ, виглядають яскраві квіти, з турботою вирощені мешканцями.

Церква Успіння Богоматері – Eglise Notre-Dame-de-l’Assomption

Дзвіниця Церкви Успіння Богоматері в Езі височіє з XIX століття над середньовічними будівлями. Її видно здалеку. Дзвіницю вже кілька раз відбудовували, тому що її дуже “полюбили” блискавки, періодично (навіть за наявності сучасного громовідводу) вони влучають у цю високу будівлю. Елегантний бароковий храм був побудований у XVIII столітті. У церкві зберігаються старовинні твори мистецтва. Цікаво, що на деяких з них зображені краєвиди села до руйнування замку.

Під час нашого відвідування Езу церква була тимчасово закрита на реконструкцію. Поруч з нею – оглядовий майданчик. Від воріт старого Eze спускаємось до сучасного центру села, де яскраво світять ліхтарі й вирує життя.

Село Eze на мапі.

Старий центр Eze розташований на горі. Від Ніцци сюди їхати 13 км, від Монако – 9 км, від Канн – 52 км. На карті – піший маршрут по селу Ез від парковки та зупинки автобуса №83 і №82.

Чи варто їхати в Eze у дощ.

Ез у дощову погоду відкривається зовсім інакше — не як село з яскравими панорамами на листівках та популярних фото, а як тихе, загадкове й майже містичне місце. Без краєвидів на море тут ще сильніше відчувається середньовічний характер: камінь, туман, вузькі вулички, кам’яні сходи й відлуння кроків. Такий Ез не для поспіху, а для уважного споглядання й особливого настрою.

Тож якщо ви мрієте побачити неймовірні краєвиди моря з висоти мурів середньовічного села та стежок Екзотичного саду, то, скоріш за все, в Ез вам краще їхати в сонячну погоду і зранку, коли ще немає туристів. Пообіді вже можна зустріти натовпи на вузеньких вуличках цього популярного села. А для тих, хто цінує атмосферні подорожі й нестандартні враження, Ез у дощ може стати несподіваним відкриттям маршруту Лазурним узбережжям. Такий Eze – мокрий, холодний, таємничий і максимально середньовічний – нам точно запам’ятався.

Звісно, нам би хотілось повернутись в це середньовічне село і все ж помилуватись знаменитими краєвидами з висоти Екзотичного саду. Збережіть цю статтю, щоб не загубити ідею для маршруту, побачити Ез в різних настроях і за різної погоди.

Бажаємо яскравих подорожей!