Королівський Краків. Звіт про сімейну подорож до Польщі. Частина 2.

Краків – найпопулярніше у Польщі туристичне місто, одне з найдавніших. Офіційно воно називається Столичне Королівське Місто Краків. Саме тут протягом семи століть (з 1038 р) коронували всіх королів Польщі. Більше 500 років (до 1610 р) Краків був  столицею польскої держави. Історичний центр Кракова занесений до списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. До нього входять райони Старе Място, замок Вавель, Казимеж, Подгуже.

Нинішнє місто стало Європейською Культурною столицею 2000-го року. В Кракові неймовірно гарна старовинна архітектура, багато історичних та культурних пам’яток, сучасні креативні музеї та особлива атмосфера королівського міста з величною історією. А ще тут багато туристів. У Кракові ми запланували бути два з половиною дні.  Час пролетів швидко, адже кожен день був насичений відкриттями, новими враженнями, яскравими емоціями. Про це ми вам розповімо у звіті про подорож до Кракова.

Наша зимова сімейна подорож до Польщі включала два найгарніших старовинних міста: Краків та Вроцлав.  Про Вроцлав, переліт з Київа та підготовку до цієї мандрівки читайте тут:

= Казковий Вроцлав – доміки та гноміки. Звіт про сімейну подорож до Польщі. Частина-1.

 

---

Зміст:

• Як доїхати до Кракова.
• Де зупинитись у Кракові.
• День 1. Старе Місто. Королівський шлях. Площа Ринок.
• День 2. Королівський Замок Вавель. Єврейський Район Казимеж.
• День 3. Район Подгуже. Пам’ять про Краківське гетто.

 

---

Як доїхати до Кракова.

Ми приїхали в Краків поїздом з Вроцлава. Наш відгук про польску залізницю та як купити квитки на поїзд читайте в цій статті:

=Польська залізниця: як купити квитки через інтернет, відгуки. Вокзали Вроцлава та Кракова.

Також розглядали варіант поїздки автобусним лоукостом Polskybus, ціна була дуже приваблива. Але прочитали відгуки про зимові подорожі цими автобусами й вирішили обрати дорожчий, але комфортніший варіант поїздки польскою залізницею.

Вокзал Kraków Główny. Розташований в центрі міста. Від нього до центральної площі Кракова – Головний Ринок – йти всього 10-15 хвилин.

До Вроцлава ми прилетіли літаком компанії Wizzair з Києва. (Тепер доступні також рейси зі Львову). Прямий переліт Краків – Львів за недорогою ціною буде виконуватись  з осені 2017 року компанією Rainair. Порівняти ціни на авіаквитки, знайти найдешевші варіанти перельотів (у тому числі лоукостів) просто і зручно на популярному сайті – Skyscanner.com.ua. Ми давно користуємося цим сервісом пошуку дешевих авіаквитків. Для бронювання знайдених авіаквитків сервіс перенаправляє безпосередньо на сайти авіакомпаній.

• Авіакомпанія МАУ – дешеві авіаквитки з України в різні країни світу.

Поруч з залізничним вокзалом знаходиться автовокзал. З автовокзалу Кракова курсують автобуси в інші міста Європи та Чехії.

Квитки на автобуси можна купити на сайті Infobus – це міжнародний сервіс, що порівнює цінові пропозиції різних автобусних кампаній і знаходить найдешевші варіанти.

Де зупинитися в Кракові.

В Кракові ми забронювали через інтернет апартаменти з прикольною назвою – Red Kurka. Вони мають дуже зручне розташування – у тихому дворі поруч з зупинками громадського транспорту, супермаркетом та парком Планти, що є межею Старого міста.  (Доречі, у цьому ж дворі є чудовий винний ресторан Klimaty Południa, там неймовірно смачні й вишукані десерти.)  До основних туристичних місць від квартири можна дійти пішки: до історичного центру та площі Ринок за 5-7 хвилин, до залізничного вокзалу 10-15 хвилин, до Вавелю -10 хвилин, до Казимежу хвилин 15-20 (або 10 хвилин на трамваї).

Нас гостинно зустрів господар апартаментів Карл. Все показав, розповів що подивитись у Кракові, де поїсти, як дістатись. Подарував карту міста, на якій позначив усі цікаві місця: від ресторанчиків до історичних пам’яток. Він був дуже уважний і привітний, з гарним почуттям гумору. Ми цінуємо в подорожах таке спілкування й турботу.

Наші апартаменти з двома спальнями та кухнею – студією знаходяться на першому поверсі будинку. На відміну від квартири CertApart у Вроцлаві з прекрасним видом з вікна, вони здивували нас оригінальним виглядом всередині. Апартаменти Red Kurka дизайнерські, з різноманітними цікавинками в інтер’єрі.

Дві спальні з зручними ліжками. Взимку було тепло, ми самі могли регулювати температуру в квартирі.

Роздільний санвузол, є пральна машина, душова кабіна і ванна. Для гостей – шампуні, гелі для душу, мило, навіть ароматні палички, сіль для ванни та трави.

Затишний куточок на кухні – студії. Кухня обладнана всім необхідним для приготування їжі, кулером з питною водою, чистими кухонними рушниками. Приємно, що для гостей є кілька видів кави, чая, сіль, перець, цукор, оливкова олія.

Апартаменти Red Kurka ми з задоволенням рекомендуємо. Квартира з цікавим інтер’єром, чиста, охайна, обладнана всім необхідним для комфортного проживання. Власники щиро піклуються про своїх гостей, дбають про зручність та затишок.

Забронювати готелі та апартаменти Кракова можна за цими посиланнями:

• Red Kurka – мінімальна бронь 2 ночі.
• готелі Кракова – від 28 євро
• апартаменти Кракова – від 20 євро

Акції та спецпропозиції готелів Кракова дивіться у формі нижче:

Booking.com

День 1. Старе місто. Королівський шлях. Площа Ринок.

Ми приїхали пообіді, тому маємо сьогодні півдня на знайомство з Старим Містом. За цей час ми плануємо подивитись його північну половину – від вулиці Домініканської (яка йде від наших апартаментів) до Барбакана, пройдемо частиною Королівської дороги від Флоріанської Вежі й до вулиці Гродської І, звісно, оглянемо центральну площу Ринок Гловний.

Квартал Старе Място оточений по периметру широкою алеєю. Це парк Краківські Планти(Plant). Він розташований на місті глибокого рова та оборонних мурів, що колись захищали стародавнє місто Краків. (Доречі, апартаменти Red Kurka знаходяться через дорогу від Плантів.).

Уявляю, як тут влітку зелено й затишно.

Краків нас зустрів привітним сонечком. Але все ж було холодніше, ніж у Вроцлаві. Через Планти, по вулицям Домініканський та Гродський ми вийшли на площу Ринок Гловний.

Першим на фоні розкішних старовинних будівель ми побачили невеличкий храм. Це Костел Святого Войцеха – один з найдавніших та найменших храмів Кракова. Йому вже більше 1000 років. Від старості Костел навіть вгруз в землю.

Rynek Główny – центральна площа Кракова. Нас вразила неймовірна велич та краса архітектури Кракова. В порівнянні з Вроцлавом тут відчувається помпезність та вишуканість саме  королівського міста. В XIII столітті на площі був ринок сукна. Згодом в центрі, на місті торгових рядів, побудували Сукенницю. . І навіть зараз в ній торгують. На першому поверсі – сувенірні ряди, ресторани.

Маріацький костел– височіє над містом. Одна з головних пам’яток Кракова була побудована в XII ст. З Маріацьким Костелом пов’язано кілька легенд. Одна – про двох братів, що змагались хто швидше побудує свою вежу храма. В результаті, один брат вбив другого брата -конкурента та продовжив будівництво, тому й вежі різні.

Інша легенда про сурмача. Його вбили вороги під час нападу на місто. Ворожа стріла перервала мелодію сурмача, що сигналив на вежі про небезпеку. В пам’ять про це в сьогодняшньому Кракові  щопівгодини сурмить на Маріацькому Костелі музикант. Ми чули сурмача багато разів, коли були на площі Ринок Гловний, але ніяк не могли розгледіти його на самій високій вежі. Всередині  Маріацький Костел один з найкрасивіших храмів, що ми бачили. (але фотографувати в ньому заборонено).

А ви знали, що у Кракові є своя “пізанська вежа”. З іншого боку від Сукеннице височіє вежа Ратуші XIV ст. У Середні віки після сильного удару блискавки вежа Ратуші похилилася. Зараз крін становить 0,5 м. До Пізанської вежі з нахилом в 3,5 м, звісно, їй ще далеко.

Досить дивна скульптура біля Ратуші на центральній історичній площі міста. За задумкою це “Зв’язаний Ерос”, що символізує кохання, від якого втрачають голову. Містяни називають її просто “Голова”. От, думаємо, може розуму наберемось)))

У Королівському місті Краків ціла черга з кінних екіпажів, що возять туристів.

Ще однією цікавинкою славиться Краків –  це кругла випічка Krakow Pretzel, або Obwarzanek. На вулицях міста у синіх пересувних ятках всього за 1,5 зл. продаються ось такі бублики з маком, з кунжутом. Вони є неофіційним символом міста, адже готуються тут вже більше шести століть. Унікальність цих краківських рогаликів захищена законами Європейського союзу. За старовинною рецептурою вони мають спочатку зваритись, а тоді запікатись. Спробували і ми Obwarzanky. Але вони нам не сподобались((( Можливо був кінець дня, тому вони були дуже сухі.

Від площі Ринок Гловний у різні боки розходяться колоритні вулички. До початку Королівської дороги ми направились по красивій вулиці Святого Яна.

В кінці  вулиці Святого Яна повернули до Флоріанських воріт.

Біля Флоріанських воріт та на вул. Флоріанський  – мистецький осередок. Тут на вулиці й в чисельних галереях художники продають свої картини. Поруч – відомий Музей – галерея Чарторийських, в експозиції якого є картина Леонардо да Вінчі “Пані з горностаєм”.

Старе місто Кракова в давнину мало міцні оборонні мури та 8 веж з воротами. Збереглись тільки одні – Флоріанські ворота та вежа поруч з ними, решту розібрали в 19 ст.

Флоріанські ворота були головним в’їздом у Краків. Через них проходив Королівський шлях через місто до Вавельского замку, рухались помпезні процесії царських осіб, епіскопів, послів, іменитих людей. Ось так виглядає вхід у Старе Място.

Навпроти Флоріанських воріт – укріплений форпост – Краківський Барбакан. Він входив у мережу оборонних споруд древнього Кракова і служив оборонним бар’єром перед головним входом у місто.

Біля Барбакана оригінальна скульптура знаменитого польского художника Яна Матейко. З якого боку не подивишся – всюди гарна “універсальна” картина Кракова.

Вулицею Флоріансьскою йдемо до площі Ринок Гловний. В кінці височіють вежі Маріацького Костелу. Ця вулиця – частина Королівського Шляху. На ній багато старовинних будинків із своїми легендами та історією. Наприклад, тут в будинку № 41 народився художник Ян Матейко, в будинку № 45 – знамените старовинне кафе “Яма Михаліка”, в якому зараз панує творча атмосфера краківської богеми, в № 7 відкрився  перший в Кракові готель “Під трояндою”.

А знаєте, що значить розповсюджена в Європі назва “під трояндою”. Коли в одній кімнаті збиралась група людей і під стелею підвішувалась троянда, то це значило, що все, що тут сказано має бути таємницею і залишитись в цих стінах назавжди.

Починало темніти. Взимку світловий день короткий.  Ми правильно спланували час, щоб засвітло подивитись пам’ятки, а в темну пору дня відвідати один з самих цікавих музеїв за час наших подорожей – історичний музей Кракова “Підземелля Ринку”. Знаходиться в підземеллі під Сукеніцею на площі Ринок . Ми не сильно любимо музеї, але в цей пішли, тому що він максимально інтерактивний та пізнавальний.

Вхід в експозицію музея вразив всіх – через таку голографічну димову завісу.  Створюється відчуття, що ти переносишся у часі , а за стіною часу- далеке Середньовіччя Кракова, його атмосфера, навіть звуки. Якість фотографій не сильно добра, тому що в музеї  темрява. 

У музеї можна майже все трогати, крутити, стукати. На інтерактивних екранах дізнаватись інформацію.

Є  стародавні ваги. Вимірюєщ свою вагу.

У автоматі поруч отримуєш “квитанцію” із вагою в середньовічних мірах, а потім на такому моніторі переводиш у сучасні виміри.

Дуже цікава лялькова вистава про історію Кракова і його засновника князя Крака. Легенда про Вавельского Дракона хоч і польскою мовою, але настільки талановито все представлено, що ми легко все розуміли.

В “Музеї Підземелля” багато екранів, де можна почитати різноманітні історії, дізнатись як жив старий Краків, чим займались його мешканці.

Є тут і діорами із звуками міста.

Разом з квитком видали буклет, на ньому розміщений код. Коли цей код підносиш до камери, то на екрані можна побачити історичні будівлі у 3D форматі, дуже цікаво. Це виглядає приблизно так

Неймовірно цікавий не тільки сам музей, а й а експозиція, в якій розповідається як створювався “Музей Підземелля”. Великі коридори, де показані справжні шари грунту, як змінювалась головна площа міста за століття.

А як вам такі “живі” картини з зображенням історичних постатей?)))

Цей музей нам дуже сподобався. Безумовно, це -один з кращих музеїв, де ми побували. Сімейний квиток коштує 38 злотих.

Коли вийшли з музею на дворі стало зовсім  темно. Вечірній Краків вражає. До його краси додається певна таємничість та святковість.

Ще одним пунктом вечірньої програми було відвідування Маріацького Костелу. Не як туристичного місця, а як справжнього Собору, в якому звучить молитва та прониклива музика органа. Це зовсім інші відчуття та сприйняття такої величної й значимої історичної пам’ятки Кракова. Вперше ми так побували в Базилиці м. Егера в Угорщині, коли спізнились і потрапили в храм після закінчення туристичних годин роботи. Нам такий досвід дуже сподобався.

Читайте також: Місто-курорт Егер: термальні купальні, вино, цікаві пам’ятки. Угорщина. На машині по Європі частина 6

Щонеділі та щочетверга о 18-30 в Маріацькому Костелі проходять народні меси. (Ми як раз приїхали в четвер.) Жителі міста різних професій, різного віку за покликом душі збираються в хор, разом співають під мелодію органа. В храмі панує неймовірно піднесена, урочиста  атмосфера, що доповнює інтер’єр одного з найкрасивіших Собрів Європи. Фотографувати під час меси неетично, тому розмістимо фото Маріацького Костелу з інтернету.

На завершення дня за традицією зайшли в краківське Hard Rock Cafe. Знаходиться в будинку справа від входу в Маріацький Костел. Тут цікаво, атмосферно. дорого, як і у всіх кафе цієї відомої мережі. Але в Будапешті нам сподобалось більше.

На завтра у нас заплановано насичений маршрут, тому пішли відпочивати у Ред Курку))

День 2. Королівський Замок Вавель. Єврейський район Казимеж.

В  цей день ми відвідали Вавельскій замок та район Казимеж. До замку рушили Королівським шляхом, першу половину якого – Барбакан, Флоріанскі ворта, вул. Флоріанська, площа Ринок Гловний та вул. Гродська побачили напередодні. Ми продовжимо прогулянку Королівським шляхом по вул. Гродський, далі по вул. Каноніча до Замку на пагорбі Вавель. По цій дорозі в давнину від Барбакана до Вавелю урочисто крокували розкішні королівські процесії. А тепер – ходять туристи.

По вулиці Домініканській з гарним Домініканським монастирем вийшли на вулицю Гродську. Ось “зловили” таке поєднання сучасного  й історичного

На вулиці Гродський височіє Костел Святих Петра і Павла. Це один з найстаріших храмів Кракова.

Поруч з Костелом – Церква Святого Андрія. Вона вважається однією з самих гарних польских церков романського стилю.

Через плац Святої Марії Магдалени перейшли на вулицю Каноніча, якою йшов колись Королівський шлях.

На вул. Каноніча затишно й красиво. Кожен будинок тут має свою історію. Особливо цікаві – будинки: № 17 – Палац Єпіскопа Еразма Ціолека, № 21 – Деканський дім с фасадом в стилі сґрафіто. Ось вже видно Вавельский замок.

Замковий Королівський комплекс на пагорбі Вавель – це символ Польщі та Кракова. У Вавелі коронували польських королів, тут поховано багато знаменитих людей країни. Замок був свідком значимих подій в історії Польщі.

На стіні перед воротами замку розміщені таблички з іменами тих, хто жертвував кошти та допомагав у будівництві Вавеля.

Вавель нам здався величним, затишним, цікавим, але не таким грандіозним як Празький Град. Вхід в замковий комплекс та Кафедральний Собор безкоштовний. Але для відвідання музеїв Вавеля, дзвіниці Собору та кріпти треба купувати квитки, окремо на кожний музей. Виявилось, що в касі Вавелю до оплати не приймають карточку, тільки готівка. Тому мені прийшло побігати по Вавелю в пошуках банкомату. Ми купили лише квиток для відвідування дзвіниці Кафедрального Собору, ціна сімейного квитка – 38 злотих.

При вході в замковий комплекс  – пам”ятник Івану Павлу ІІ.

Спочатку ми зайшли у найголовніший храм Польщі –  Кафедральний Собор Святих Станіслава та Вацлава. В ньому багато століть коронували монарших осіб на польский трон. Тут поховані королі, єпіскопи, видатні поети, композитори, письменники, державні діячі Польщі. Вперше на цьому місці з’явився храм в X столітті, потім в XII ст. Теперішній Собор з XIV ст. багато разів добудовувався.

Кафедральний собор має три старовинні вежі: Годинникову, вежу Срібних Дзвонів та найвищу – вежу Сигізмунда. Однією з головних наших цілей було піднятися на вежу Сигізмунда ( або Зигмунта), щоб насолодитись краєвидом Кракова та доторкнутись до знаменитого дзвону Сигізмунда (або Зигмунта), що є національним символом Польщі.

Всередині Кафедрального собору дуже гарно, панує урочиста атмосфера. Тут фотографувати заборонено. В центрі храма – алтар із срібним гробом покровителя Польщі – єпископа Святого Станіслава, який загинув як мученик в XI ст. Каплиці собора, в яких поховані королі, є цінними витворами мистецтва.

Піднімаємось на вежу Сигізмунда. Потрібно зауважити, що для туристів повної статури це буде дуже  важкий підйом, а місцями навіть неможливий. Сходи дуже вузькі, а іноді нам приходилось пролазити  у маленькі отвори між балками.

Під час підйому на вежу ми побачили ще й інші дзвони. Кожного разу думали: “Ось він  -дзвін Сигізмунда!”, загадували бажання, а тільки потім читали табличку, що це не той дзвін)) Виявилось. що всього в цій вежі 5 дзвонів, розміщених на різних поверхах. Ось дзвін Урбан.

Так, весело загадуючи бажання, ми нарешті піднялись до самого верхнього – двзона Сигізмунда. Кажуть, якщо торкнутися язика цього дзвону, то це принесете удачу, а все що задумали здійсниться. Це найбільший та найважливіший дзвін Польщі. Він дзвонить тільки по великим церковним та національним святам, а в давнину – коли народжувався чи померав хтось з королівської родини. А щоб розкачати дзвін Сигізмунда потрібно застосувати силу 12 чоловік, адже він важить близько 12,5 тон. Ось якій він великий.

З вежі Сигізмунда відкривається чудовий вид на Краків.

Спускатись ще та забава.

На території Вавелю багато виставок та музеїв: музеї побуту польських королів, музеї зброї , королівська скарбниця, художні галереї та інші. На це потрібно виділити півдня. А ми просто погуляли по Вавельскому Королівському замку.

Територія Вавелю велика. Це цілий комплекс оборонних будівель, веж, палаців. За століття він постійно перебудовувався, тому тут можна побачити суміш різних стилів архітектури.

Двір Королевського Палацу нагадує італійський.

В центрі комплексу – залишки фундаментів стародавніх палаців та церков. А ось в цьому великому будинку колишнього військового шпиталю я знайшов банкомат.

Зі стін замку відкривається гарний вид на Віслу і на протилежний берег Кракова.

Тут легенда про Вавельского дракона, якого вбив засновник міста князь Крак, оживає. Влітку з замку можна спуститись в печеру дракона “Smocza Jama” і вийти до скульптури Дракона на набережній. В холодну пору року до Дракона ми крокуємо вниз доріжкою від Сандомирської вежі та іншого входу в замок.

На Сандомирській вежі також є оглядовий майданчик, але ми туда вже не піднімались.

Колоритний другий вхід в Королівський замок на Вавелі.

А от сам  Вавельский Дракон (Smok Wawelsky) зблизька. Один з символів Кракова. Цей легендарний Дракон фігурував у виставі  Історичного музею Кракова “Підземелля”. Кожні п’ять хвилин з його пащі виривається вогонь.

На набережному бульварі побачили алею зірок відомих людей Польщі та світу. Тут була, навіть, зірка Майкла Джексона.

У підніжжя пагорбу Вавель – мальовничі набережні бульвари над Віслою. Cеред зими на річці плавают лебеді та дикі качки. Ось нам і стали в нагоді ті краківські бублики, які ми купили напередодні.  Черга з лебедів вистроїлась велика, їли навіть прямо з рук))). Ми пожаліли, що не купили більше їжі для цих милих та красивих лебедів та качок.  Якщо ви будете в Кракові чи Вроцлаві, запасайтесь смаколиками – погодуйте цих прекрасних птахів.

Є у Кракові свій аналог Хатіко. На набережній між Вавелем та Грюнвальскім мостом встановлено зворушливий пам’ятник найвірнішому псу Джоку. Він більше року чекав свого господаря, який помер біля Грюнвальдського мосту від серцевого нападу. Про історію цього песика написані книги. Пес Джок – символ вірності та відданості.

За Грюнвальдським мостом на набережному бульварі височіє одна з важливіших церков Кракова – Костел на Скалці, або Паулінський костел Святих Архангела Михаїла та Станіслава. Він збудований на пагорбі Скалка, де в 1079 р. в каплиці Святого Михаїла прямо під час меси за наказом короля Болеслава II жорстоко стратили  єпіскопа Станіслава. За легендою його тіло розірвали на шматки, але на ранок вони возз’єднались. Орли прилетіли охороняти тіло мученика. Тепер Станіслав –  святий покровитель Польщі. Його мощі поховані в алтарі Кафедрального Собору на Вавелі.

Район Казимеж.

За Костелом на Скалці в протилежний бік від Вісли і на південь від Вавелю, починається район Казимеж. Це колоритний єврейський квартал з трагичною історією. Він, як частина Старого Міста Кракова, занесений до списку ЮНЕСКО. Ми ще вдома переглянули фільм “Список Шиндлера”, жахливі події якого відбувались під час Другої світової війни у Кракові. Зйомки картини проходили на вулицях Казимежа та в районі, де під час війни було єврейське гетто – районі Подгуже.

Відвідування цих місць ми розділили на дві частини, адже завтра – субота, у євреїв – шабат і більшість будівель може бути зачинено.Тому сьогодні, в п’ятницю, запланували подивитись район Казимеж, де історично жили євреї та звідки їх забирали у гетто. А на наступний день подорожі ми побуваємо в музеї “Фабрика Шиндлера” та районі Подгуже, де було саме гетто. Ми ще довго думали, чи відвідувати Освенцим, але вирішили що з дітьми робити цього не варто. На сайті Освенцима є рекомендація щодо обмеження по віку – відвідування після 14 років.

Казимеж – це історичний район Кракова. Названий на честь короля Казимира III, що в XIII ст. заснував його, як окреме від Кракова місто для захисту Вавеля. З XVI століття до Другої світової війни тут проживали євреї. В 1818р. Казимеж приєднався до Кракова. Але між районом та містом існувала кам’яна стіна, яка розділяла єврейське населення Кракова і польське. І тільки через 4 роки ця стіна була знесена і поступово єврейське населення почало заселяти польську частину міста.

Казимеж – це дуже колоритне, автентичне місце  з особливою атмосферою. В цьому історичному районі співіснують старовинні християнські храми та синагоги.  В районі Казимеж є два центра:  християнський – на площі Вольниця та єврейський – на вулиці Широка. Збереглись історичні вулиці кварталу: Медова, Пекарська, Йозефа, Краковська.

Від набережної Вісли крокуємо затишною та тихою вулицею Пекарська. Її назва не змінювалась з часів заснування Казимежа. Вочевидь, тут колись жили пекарі.

На площі Вольниця височіє будівля Ратуші, колишнього муніципального центру давнього міста Казимеж.

Плац Вольниця великий, з гарними старовинними будівлями, за якими видно Базиліка Божого тіла.

Костел Божого тіла – один з найбільших храмів Кракова. Він зведений у XVI ст. за наказом короля Казимира, Поруч – велична будівля чоловічого монастиря.

Прямуємо до єврейської частини Казимежа. Старовинна історична вулиця Jozefa дуже колоритна.

Район Казимеж, так само як вулиця Флоріанська, є мистецьким осередком Кракова. Тут багато галерей та крамниць, в яких продаються картини, скульптури та інші декоративні вироби худодників.

Оригінально та креативно виглядають також вітрини кав’ярень та ресторанів.

На Нові площі ( plac Nowy) спробували відому краківську вуличну їжу – запіканку, місцевий фаст- фуд. Це варіант піци по -польскі, коли на хлібі запікають різні продукти. Кажуть що тут у Казимежі найсмачніші запіканки. Ми не порівнювали, але можемо сказати – було дійсно смачно, порція велика. На нашу сім”ю двух запіканок вистачило.

На Новій площі є продуктовий базар. Але нас зацікавив тутешній “блошиний ринок”. Ось такі речі там продаються.

В єврейському кварталі Казимеж дивом збереглись після Другої світової війни сім старовинних синагог. На вулиці Медовій –  знаменита Синагога Темпель, збудована в XIXст. Вона славиться унікальним вітражами. А ще є прогресивною реформаторською синагогою, адже тут дозволено перебувати чоловікам та жінкам разом, молитви проходять на трьох мовах: івріті, німецькій та польскій.

На кованому паркані синагоги – своєрідний арт- об’єкт – таблички, на яких на івріті та інших мовах написані значимі для людства слова: кохання, мир, наука, добро, щастя.

Синагога Ісаака XVI століття вважається найгарнішою в Кракові. Названа на честь Ісаака Якубовича, людини, що збудувала її за свій кошт. За легендою, Ісаак знайшов клад, який побачив у ві сні.

По вулиці Jozefa йдемо до єврейського центру Казимежу – до вулиці Широкої. Висока Синагога , що зведена в XVI ст. отримала таку назву не тому, що висока за розмірами. Це єдина в Польщі синагога, в якій молитовний зал знаходиться на другому поверсі, тобто “високий”. На першому – знаходиться зараз одна з найкращих книгарень Кракова.

Вулиця Широка – центр єврейського Казимежу -швидше нагадує широкий проспект. Тут дуже колоритно: старі автентичні єврейські будинки, синагоги, крамниці, ресторації. Таке враження, що час зупинився в далекому минулому. (Але на вулиці Широкий  все ж багато туристів). Коли подорожуємо, мимоволі порівнюємо міста. В Празі, наприклад, Єврейський квартал вважається респектабельним районом з роскішними будинками, дорогими брендовими бутіками. А в Кракові – багато пошарпаних занедбаних будівель, іноді складається враження, що попали в єврейській сканзен.

Наш звіт про подорож до Праги читайте тут: Чехія, Прага. На машині по Європі. Звіт про подорож. Частина 2.

Бруківка вулиці Широкої зберіглась ще з часів австрійського правління. Доречі, тут відбувались зйомки фільма “Список Шиндлера”. В картині вул. Широка “зіграла роль” площі у краківському гетто.

Стара Синагога – одна з найперших та найбільших в районі Казимеж. Була збудована в XIV ст.

На сьогодняшній день найголовнішою для єврейської общини є найменша синагога Кракова – Синагога Рему. Вона названа на честь видатного вченого та раввіна Кракова Рабі Моше Іссерлеса. Була саме для нього в XVI ст. перебудована з власного дому його батька.

При синагозі є старе єврейське кладовище, яке закрили в XIX cтолітті. Під час реставрації синагоги в 1956 р. знайшли багато могильних плит. Фрагменти пошкоджених плит вбудували в стіни. Так у Кракові з’явилась Стіна Плачу.

Ще трохи колоритних старих будинків вулиці Широкої.

Позаду червоного фасаду – будинок королеви косметики Хелени Рубінштейн.

А так виглядали колись крамниці району Казимеж.

В Кракові задощило. Ми намокли й змерзли. Тому направились вулицею Starowislna відігріватись у затишну та теплу  Ред Курку)). ( як же ж мені подобається ця прикольна назва апартаментів))).

Вечір вирішили провести у броварні C.K.Browar. Ця пивоварня знаходиться на вул. Podwale 6, навпроти парку Планти по іншу сторону Старого міста відносно наших апартаментів. До броварні ми прогулялись по вулицям, на яких ще не бували: від вулиці Sienna дійшли до площі Малий Ринок, потім Ринок Гловний, далі по вулиці Szewska. Вечірній Краків роскішний та романтичний.

На площі Малий Ринок в середньовіччя торгували рибою, овочами та м’ясом. А в будинку № 6 в XVI ст. надрукували одну с перших польских газет.

У  C.K.Browar вільних місць майже не було, значить місце популярне. Столик нам знайшовся тільки вже зарезервований, тому ми мали годину на “поїсти”. Треба було бронювати наперед. В C.K.Browar нам сподобалось: швидке приємне обслуговування, смачна національна польска кухня/пиво, доступні ціни, оригінальний інтер’єр, невимушена атмосфера.

В пивоварні було гамірно, весело й цікаво. Я вперше побачив коли замовляють такі циліндри пива ємкістю до 5 літрів.)))

Здйснилась моя кулінарна мрія: спробував журек (zurek) у хлібі – це польскій суп який вариться на хлібній заквасці. Смачний.

Ще одна смачна національна страва  – Placki ziemniaczane с грибним соусом. Дуже схожа на наші картопляні деруни. Подається з різними соусами, сметаною та кефіром.

Дегустуємо)))

Виявляється, що краківський бублик, а точніше його зображення, використовують у кулінарних відзнаках. Ось таку серію нагород ми побачили у пивоварні.

День підходив до кінця, ми повертались до апартаментів вузенькими старовинними вуличками Кракова. Приємно ось так в тиші бродити містом. Пройшли вулицями Sw. Anny, по вул. Jagiellonska біля найстарішого у Польщі Ягеллонського Університету, заснованого у 1364 р. До речі в цьому університеті навчалися Микола Коперник та Іоан Павло ІІ . По вулиці Golebia дістались вулиці Домініканської.

У пивоварні ми спробували знайомий напій – наливку –  у Львові ми вже схожий напій смакували. Правда, поляки її називают водкою. Львів багато що перейняв у наших сусідів. В супермаркеті ми купили таку пляшечку горіхової наливки, щоб смакувати по вечорам. Смішна назва у цієї наливки – Сопліца)))

День 3. Район Подгуже – пам’ять про Краківське гетто.

В останній, третій день ми продовжили знайомитися з трагічними сторінками життя Кракова. Поїхали в район Подгуже. Він до 1915 р був самостійним містом. Тут у Другу світову війну було краківське єврейське гетто, фабрика Шиндлера. .Раджу обов’язково перед цим подивитися фільм ” Список Шиндлера”. Ще вдома ми планували також піднятись на Курган Кракуса, засновника міста. Звідси відкривається в гарну сонячну погоду гарний вид на весь Краків, але дощ нам в цьому завадив.

Від парку Планти, зупинка Поштова, ми доїхали до Площі Героїв гетто (Plac Bohaterow Getta) на трамваї № 24. В Кракові вперше побачив таку зручну для пасажира штуку, а саме здоровенний екран в салоні трамваю. На екрані видно місце знаходження об’єкту, наступні зупинки, мапу міста, вулиці і т.д. Іншими словами у салоні трамвая розміщений здоровий екран від GPS навігатора. Дуже зручно.

Plac Bohaterow Getta ( площа Героїв Гетто) знаходилась на території Краківського гетто. Воно було одним з найбльших в Європі. Створено у березні 1941р. в районі Подгуже. Сюда переселили біля 15 тисяч єврейських сімей з Казимежа, решту виселили за межі міста, в навколишні села. Гітлерівські окупанти мали за мету зробити з Кракова “найчистіше” від  євреїв місто. Всього на той час в кварталі Казимеж проживало більше 60 тисяч євреїв. Територію обнесли великим кам’яним парканом, залишки якого збереглись на вул. Львівський та на вул. Лимановській 60.

На площі Згоди (тепер Героїв Гетто) робився перепис всіх євреїв гетто, тут “сортували” людей на “придатних” і “не придатних” до роботи, звідси забирали назавжди, в Освенцим, Плашув, Белжець та інші концтабори. При цьому сім’ям наказували приходити на площу з всіма речами, цінностями, меблями. В пам’ять про це на площі становлено меморіал – 70 чавунних стільців. Тут знаходитись дуже важко. Це єдина площа в місті, по якій не прогулються люди.

На площі Героїв Гетто знаходиться музей “Аптека під Орлом”. Ця аптека слугувала конспіративним місцем, через яке краківське підпілля зв’язувалось з єврейським опором. Тільки тут люди могли отримати ліки й хоч якусь медичну допомогу. Керував цією аптеку єдиний поляк на території єврейського гетто – Тадеуш Панкевич.  Він чим міг допомагав стражденним. Після війни Тадеуш Панкевич написав книгу “Аптека в Краківському гетто”. Режисер фільму “Список Шиндлера” Стівен Спілберг у 2004 році пожертвував кошти на підтримку діяльності аптеки. Тепер в будівлі музей пам’яті.

Ми направились до фабрики Оскара Шиндлера. Трохи заблукали у вуличках Подгуже. Сьогодняшній район Подгуже дуже пригнічує: старі недоглянуті будинки, сміття та неприбрані “сліди вигулу” домашніх тварин на клумбах. Ми спочатку подумали, що будівлі залишили такими навмисно як пам’ять, як меморіал гетто. Але були здивовані, що в них й зараз живуть люди.

Яскравий мурал трохи “розбавляє” сумні враження.

Привітна місцева бабуся підказала нам дорогу. Ми тільки привітались, а вона, не чекаючи нашого питання, одразу сказала як пройти до фабрики. Напевне, тут блукали не тільки ми, а досвідчена бабуся  розповідає це не один рік поспіль)).

Музей “Фабрика Шиндлера” знаходиться на  вулиці Липова 4. Тут під час гітлерівської окупації Кракова діяло підприємство по виготовленню емальованого посуду. Відкрив завод німецькій підприємець Оскар Шинлер. Це людина, яка врятувала життя більше тисячі людей. З гетто та з концтаборів він набирав “кваліфікованих працівників” для роботи на фабриці. Їх заносив у спеціальний список. Попасти в нього означало вижити. Список Шиндлера містив 1100 імен “робітників”- єврейських жінок, дітей, чоловіків. Про це розповідається у фільмі ” Список Шиндлера”, знятому по книзі Томаса Кенеллі. Перед поїздкою ло Кракова ми подивились цю кінокартину.

Туристів в Музеї Шиндлера багато. Вхід в музей кожні півгодини. Краще купити квитки на певний час наперед на сайті або , як ми, прийти зранку, коли ще немає туристичних груп. Відвідувати музей не рекомендується дітям до 14 років. Вартість сімейного квитка – 50 злотих.

Музей “Фабрика Шиндлера” зроблений як подорож у часі. Саме тут мені пригадався музей у нашому місті Богуслав.  Таких мало в Україні.

Читайте про нього тут: Музей історії Богуславщини, або Захоплююча Подорож у Часі

Від кімнати до кімнати в музеї “Фабрика Шиндлера” ти ніби переносишся, занурююєшся в минуле, переходиш від мирного передвоєнного Кракова до окупації гітлерівською Німеччиною, до жахів гетто та концтаборів, до періоду роботи фабрики Шиндлера. Декорації, збережені предмети та особисті речі, дитячі іграшки, сучасні мультімедійні технології, сенсорні екрани, звукові та світлові ефекти – допомагають максимально емоційному сприйняттю подій того трагічного часу. Сльози стримати тут неможливо.

Краків був окупований в перші ж дні Другої світовой війни.

В музеї ти ніби ходиш та іздиш на старому трамваї вулицями захопленого Кракова. У вікнах показані  фото та старе відео міста. Складається враження, ніби сам їдеш і все спостерігаєш у вікно. Все це супроводжується звуковими ефектами, дуже реалістично та моторошно.

Краківське гетто заснували в березні 1941 р. Територію з 3о вулиць та 300 будинків, з яких відселили польскі сім’ї,  обнесли великим кам’яним парканом. В ці житла, розраховані та 3 тисяч мешканців, загнали біля 15 тисяч єврейських сімей. Іноді в одній кімнаті проживало по 4 великих родини. Це були нелюдські умови.

Станок, який штампував аусвайси на площі Згоди в гетто ( тепер Площа Героїв Гетто). Штамп з дозволом на роботу фактично означав для людини “тимчасово будеш жити”.

В музеї можна самим проштампувати на станку такі листівки, на яких  зазначено історичні дати з існування Краківського гетто.

“Непридатних” до праці відправляли в таборі смерті Освенцим (Аушвіц) та Белжець. “Робочу силу” переводили у “трудовий” табір Плашув. В березні 1943 р. гетто було ліквідовано.

Оскар Шиндлер, начебто для роботи на своїй фабриці емальованого посуду, вивіз з  концтабору Плашува 1100 дорослих і дітей, які були занесені в “список шиндлера”. Так врятував  від смерті в газових камерах Освенцима. Він за свій кошт побудував для них трудовий табір з придатними умовами для життя.  В 1944-1945 роках німецькій фабрикант Оскар Шиндлер  продовжив рятувати в’язнів Освенцима. Він будував в Моравії нові “трудові табори”для роботи на текстильних фабриках, куди вивозив великими групами людей з таборів смерті.

Кабінет та робочий стіл Оскара Шиндлера на фабриці «Emailwarenfabrik (DEF)»

Це не просто посуд, це засоби рятування життя від газових камер таборів смерті. За кожною мискою, кружкою, кастрюлею – трагічні людські долі.

Список Шиндлера – 1100 життів…

По закінченню експозиції особливо емоційна й зворушлива кімната. Тут на молитвенних барабанах, на стінах й стелі розмішені на різних мовах світу цитати із щоденників дітей та дорослих з Краківського гетто та таборів смерті.

Оскар Шиндлер врятував від газових камер найбільшу кількість в’язнів. Разом з дружиною він отримав звання “Праведник миру”.  Історія також знає імена інших людей, які “витягували” з концтаборів стражденних, таємно провозили на територію їжу, щоб врятувати від голоду. А за це поплатились своїм життям. Звання “Праведник миру” посмертно отримали власник швейної фабрики німецький промисловець Юліус Мадрідтч та керуючий підприємством Раймонд Тітч, начальник краківських автомайстерень вермахту Герхард Курцбах, допомогав Шиндлеру інженер вермахту обер- лейтенант Зюссмут.

В’язнів концтаборів навколо Кракова рятували також окремі німецькі фермери. Це ми дізнались з історії нашої родини. Нещодавно в сімейних архівах Лєни знайшли стару витерту картку з фотографією, придивились – написано по -німецькі. На ньому – рідна сестра Лєниного дідуся по лінії мами – Куцка Надія Андріївна. Її влітку 1941 року разом з двоюрідним братом Лєниної мами, Куцким Василем Павловичем, погнали із с. Струга (що тепер на Хмельниччині, а в часи війни – Кам’янець-Подільска область) до Німеччини. Тоді вони були ще підлітками 14-15 років. Де перебувала Надія – невідомо, букви на картці розібрати дуже важко.

А д. Василь попав у Освенцим. Він кілька разів намагався втекти. Випадково під час робіт йому і кільком іншим в’язням це вдалось. Щоб вижити, в полях їли насіння рослин. Схопили їх собаки охорони Освенцима. Впіймані вже готувались до смерті. Але саме перед стратою пішла велика злива, солдати концтабору вирішили перечекати непогоду. В той момент приїхав до Освенцима німецький фермер за “свіжою” “робочою силою”. Він побачив серед в’язнів під дощем худого нещасного хлопчика й вказав пальцем на нього. Так д. Василь був врятований. Цей німецький фермер не просто годував своїх робітників за працю, він ставився до них добре. Навчив д. Василя розмовляти на кількох мовах, володіти с\г технікою, ремонтувати трактори. Хлопець повернувся після війни до рідного подільского села освіченним майстром. Вижила в Німеччині й Надія. Але стан здоров’я після важкої праці й нелюдських умов життя в  Німеччині погіршився.

Відвідування музею Оскара Шиндлера дуже важке. Зрозуміли – правильно що не спланували з дітьми поїздку до Освенціма. Чи варто йти сюда? Варто, адже ми маємо про це знати, пам’ятати і не допустити подібного горя на землі. Ніколи знову…

Поруч з музем, на території бувшої фабрики Оскара Шиндлера, є музей сучасного мистецтва МOCAK. Наші дівчатка, щоб розвіятись , відвідали його. Квиток на двох – 21 зл.

Назва “MOCAK” – це абревіатура “Museum of Contemporary Art in Krakow”. Музей дуже оригінальний, цікавий і креативний.

Арт- пам’ятник емігрантам.

А це картина про мандрівників)))

Ну і куди ж без фотосесії)))

В другу половину дня ми направились на площу Ринок Гловний, щоб сказати Кракову “До побачення!”, зробити сімейне фото та придбати сувеніри в торгових рядах Сукенніце. Місто проводжало нас дощем)).

День завершили у Bunkier Cafe. Це кафе при арт- галереї сучасного мистецтва Бункер біля парку Планти, плац Szczepański 3a. Кажуть тут найсвіжіше та найсмачніше у Кракові пиво – унікальне Piwo z tanka. Замерзли під дощем. Тут ми спробувавши нові для себе зігріваючі місцеві напої. Гаряче традиційне червоне вино Grzaniec Galicyjski з медом, ягодами, корицею, лимоном та запашними приправами. Воно отримало премію “Найкраще в Польщі”, має багато нагород. Смачне)) Grzane piwo – місцеве гаряче пиво з медом, приправами, імбирем та малиновим соком. Незвичний смак, наче глінтвейн тільки з пивовим смаком))

А знаєте, що сподобалось у краківському супермаркеті, який знаходився поруч з нашими апартаментами Ред Курка. На кассі, разом з традиційними дрібницями (шоколадні баточники, жувальні гумки та ін) продаються живі квіти. Саме для того, щоб купуючи необхідні продукти, не забути порадувати кохану))).

На такій романтичній ноті зранку ми попрощались з Краковом і повернулись поїздом у Вроцлав.

Розповідь про Вроцлав читайте тут:

= Казковий Вроцлав – доміки та гноміки. Звіт про сімейну подорож до Польщі. Частина-1.

Для нас Краків виявився “містом контрастів”. В Старому Місті, у Вавельскому замку – дивовижна велич, краса та роскіш справжнього королівського міста. А от райони Казимеж та Подгуже й досі не відновлені, не оговталися після неймовірного горя, страшних жахів війни. Краків займає високе місце у моєму рейтингу міст для подорожей. Це місто, в якому варто побувати кожному, хто любить мандрувати. Історичні пам’ятки знаходяться компактно, що зручно для сімейних подорожей з дітками.

В Краків можна приїздити в будь-яку пору року. Звісно влітку, коли тепліше й довший світловий день, працюють більше туристичних розваг, музеїв, оглядових майданчиків. За цей ж час можна оглянути значно більше. Наприклад, поїхати в знамениту Соляну шахту Величка “Wieliczka Kopalnia Soli”, що в 6 км від міста. (в цю зимову дводенну подорож ми сюда просто не встигли), або познайомитись з законами природи та фізики у інтерактивному Парку Експериментів ім. Станіслава Лема. Та й природа навколо Кракова гарна: гори Високі Татри (відомий курорт Закопане), національні природні парки.

 

Яскравих Вам подорожей!

Новинка! Бажаєте заощадити свій час у підготовці до подорожі? Отримайте наш авторській путівник з готовими маршрутами по місту. Дізнайтеся більше на цій сторінці:

 

Читайте також:

= Сопот – популярний курорт на Балтійському морі.

= Аеропорт Вроцлава. Як дістатись у центр міста вдень та вночі.

= Чим зайняти дітей в дорозі. Ігри, розваги в машині, поїзді, автобусі і літаку. Як зібрати дитячий рюкзак.

= Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

=Різдвяний “кліматичний” Ґданськ. Як дістатись, де зупинитись, що подивитись. Звіт про подорож.