Словенія: Марібор, Любляна, Пред’ямский замок. Подорож до Хорватії.Частина 2.

Два дні у Словенії були насичені неймовірними враженнями. З висоти Маріборського Погор’я ми насолоджувались краєвидами, спостерігали за польотом параплана, катались на незвичних санчатах. На набережній річки Драви побачили найстарішу лозу в світі. Любляна захопила вечірньою атмосферою, класичною музикою на набережній Любляниці, здивувала музеєм ілюзій. Пред’ямский замок вразив оригінальним розміщенням й величчю. А ще нам сподобались місцеві люди – дуже приємні й гостинні. Розповім про це і трохи більше у продовженні нашого звіту про подорож на машині до Хорватії.

Читайте першу частину звіту тут:

= Львів та замок Сент Міклош. Звіт про подорож до Хорватії. Частина 1.

В Хорватію на море простіше і швидше їхати від Будапешту автобанами через Загреб, а далі – на захід до півострова Істрія або на південь до  Спліта, Дубровника та інших курортних міст. Але ми не шукаємо легких шляхів))). Вирішили по дорозі на море подивитись нову для нас країну Словенію. Запланували за добу перетнути її зі сходу на захід, а на ночівлю зупинитись у столиці – Любляні.

Ось такий вийшов маршрут по Словенії: Траса А5 від кордону з Угорщиною – Марібор – Любляна – Пред’ямский замок – Траса Е61 до кордону з Італією – Трієст.

Після італійського Трієсту й до кордону з Хорватією ми ще проїхались мальовничими дорогами  Словенії вздовж Адріатичного моря. Але про це розповімо у наступній статті звіту.

Про все, що потрібно знати для подорожі в Словенію на автомобілі, читайте тут:

= На машині в Словенію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість бензину, паркінги, відгуки. 

---

Зміст

•  Такий різний Марібор
•  Романтична Любляна
• Унікальний Пред’ямский замок

---

Такий різний Марібор.

До поїздки Марібор асоціювався у мене з відомим словенським футбольним клубом “Maribor”, що в 2017 році став чемпіоном країни, а дружині просто подобалась його старовинна назва. До нього ми придивлялись ще пр плануванні подорожі по Австрії, але тоді в маршрут не включили. Місто стало для нас справжнім відкриттям. Марібор друге по величині Словенії. Тут живе близько 95 тисяч мешканців. Місто розташоване на березі річки Драва у підніжжя гори Мариборсько Погор’є.  Навколо мальовничі пагорби, на яких з давних давен вирощують виноградники.

Маленьке місто, але цікаве. Вперше про міцну фортецю Maribor згадується у 1164 році. 750 років це велике торгівельне місто належало Австрії. З 1918 до 1991 було під владою Югославії. А сьогодні, після пережитої економічної кризи, Марібор став одним з популярних міжнародних туристичних напрямків, а в 2012 році отримав статус культурної столиці Європи. Це відомий словенський гірсько-лижний та термальний курорт,  край виноробства.

Марібор подарував нам багато позитивних емоцій з домішком адреналіну. Ми з задоволенням прогулялись колоритним Старим містом, але головні розваги нас чекали після нього. Про все розповім по порядку.

Парковка. В центрі Марібора є багато відкритих паркувальних майданчиків. Але зовсім не хотілось після прогулянки містом сідати в розпечене на сонці авто.

Ми поставили машину в багатоповерховому підземному паркінгу F-CITY GARAŽNA HIŠA, що знаходиться в самому центрі Марибора. Адреса паркінга: Ulica Vita Kraigherja 15, заїзд з вулиці  kneza Koclja. Парковку оплачували в касі, паркомат на той час не працював. Каса на словенський мові “Blagajna”. Вартість паркінга у нас вийшла 3,3 євро за 2 години. Ціна вуличних паркувальних майданчиків трохи дешевше.До речі, Валюта Словенії – євро.

Прогулянка Старим містом. Найстаріша частина міста називається Lent. Марібор дуже компактний. Піша прогулянка по історичній старовинній частині Марібора у нас зайняла трохи менше 2-х годин. Ось маршрут на мапі:

При виході з паркінгу на тлі сучасної модернової будівлі банку ми побачили Франциськанську Базиліку Божої Матери Милосердя. Велична споруда 1900 року.

На площі перед банком Танцюючий фонтан Vil.

Франциськанська Базиліка Божої Матери Милосердя – один з найбільших храмів Словенії.

Дзвіниця має 60 м у висоту.Навпроти входу в церкву – туристичний інформаційний центр. Тут ми взяли безкоштовну мапу Марібора і придбали сувеніри.

Недалеко від Базиліки – старовинний Маріборський замок XV століття. Ця подорож ламала наші стереотипи відносно середньовічних замків. Ми побачили ще одну фортецю на рівнині, а не на високому пагорбі. (першою такою фортецею в цій мандрівці був Сент Міклош в Чинадієво. ). Мариборський замок компактний і невеликий. Тут розміщений Історичний музей міста.

На площі Свободи перед замком стоїть оригінальний пам’ятник Незалежності Словенії. Ну … так художник бачить.

Приємно освіжитись у спеку. А в такий водяній рамці ще й весело. В центрі Марібора встановлені ось такі “Освіжаючи дороги” від місцевого водоканалу. 

А ще тут в різних частинах міста є питна вода. Влітку дуже актуально й комфортно для мешканців і туристів.

Всюди в місті є оренда велосипедів. Вартість – від 3 євро/ година. Від 20 евро/доба.

Graiskij Trg, або Замкова площа. Тут з XVII століття вирували ярмарки. А тепер у старовинних будинках розмістились ресторани, готелі, банки. В центрі площі у XVIII столітті встановили скульптуру Святого Флоріана – покровителя води, вогню та стихійних лих. Мешканці міста вірили, що це допоможе захистити місто від пожеж.

По чарівним і затишним вуличкам Старого міста гуляти одне задоволення. Особливо коли тобі купили новий спінер)))

Помітили, що в Маріборі, як і у Вроцлаві й Львові, дуже багато книгарень. Місто читає.

Так ми дійшли до головної пам’ятки Марибору – Кафедрального собора Івана Хрестителя, побудованого у ХІІ ст. Це головний храм маріборської архієпархії. Знаходиться собор на площі Slomškov trg. Тут похований перший словенський святий, єпископ Антон Мартин Сломшек. Його скульптура встановлена в церкві та у сквері перед нею. В Соборі проходят концерти класичної та органної музики. На 57-метровій дзвіниці є оглядовий майданчик.

Ми потихеньку направляємось в сторону річки. Вийшли на головну площу Марібора Glavni Trg. Вона теж виявилась невеликою і затишною. З 1315 року до XIX століття на площі був найбільший у місті ярмарок. Над ошатними старовинними будинками височіє вежа Ратуші з годинником. В Ратуші, побудованій у 1515 році, розміщається мерія міста.

В центрі Glavni Trg – чумна колона з скульптурою Богоматері та 6 святими, що захищають від бід та стихій. Вона була встановлена у XVIII столітті в пам’ять про чуму, що в XVII ст. погубила третину населення Марібора.

Одна з самих старих й колоритних вуличок міста Марібора – Mesarski prehod. Одразу й не помітиш. Виглядає як арка чи вхід у двір. Знаходиться поруч з рестораном Stari Gril, який відомий смачними чевапчичами й плескавицею. Цією вуличкою йдемо до набережної Драви. До речі, у Старій частині Марібора дуже багато графіті та муралів. У місті є цілий район Магдалена з культурним центром Pekarna. Це бувша промзона. Будинки у ньому розписані графіті місцевими художниками.

І ось ми на березі Драви – головної річки Марибора. На фото Старий Міст. На нього ми ще піднімемось під час прогулянки. Він був побудований в 1912 році і вважався однією з красивіших споруд Австро-Угорщини.

Поруч знаходиться цікава туристична пам’ятка – стара винарня Hiša Stare trte. На фасаді -найстаріша виноградна лоза у світі, що й досі плодоносить. Вона занесена в Книгу рекордів Гіннеса, вік лози приблизно 400 років. Докази цьому є в галереї міста Грац (Австрія). На картині середньовічного худодника зображено цей маріборський будинок із лозою. Картина датована 1657 роком.

Це жива, плодородна лоза. З винограду досі роблять вино, але його купити не просто. Дуже велика багаторічна черга. Розливають вино  у пляшки по 250 мл. Це вино також дарують почесним гостям Марибора. Серед них – Білл Клінтон, Папа Бенедикт XVI, імператор Японії Акіхіто. Цінність вина не в смаку, а у віці лози. В приміщенні будинку є винний магазин. Там ми придбали місцеве вино. Також у винарні пропонують дегустацію.

Ось такий вид на Старе місто Lent і набережну Драви зі Старого моста. Колоритно!

Біля набержної – граційні лебеді. Вони зовсім не бояться людей.

Від Старого моста дійшли до однієї з найстаріших синагог в Європі. Знаходиться на вулиці židovskа, в єврейський частині міста. По дорозі побачили кілька напіврозвалених будівель. Напевне місто ще остаточно не оговталось після кризи 90-х років.

І знову мурали. Мабуть тут кінотеатр.

Побудована Маріборська синагога в 1429 році. Кажуть, що вона за віком є другою у Європі після Старонової синагоги в Празі.  Це було місце верховного раввіна Штірії. Але прослужила синагога лише близько 70 років. Після наказу імператора Максиміліана в XIV столітті євреїв вигнали з земель Штирія та Каринтія. Не залишилось їх і в Маріборі. А в будівлі синагоги розмістився католицький Костел Всіх Святих, а e XVIII cт – склад. Зараз тут невеличкий краєзнавчий музей і єврейський культурний центр.

Поруч з синагогою – Єврейська вежа – одна з веж середньовічного міста Maribor. Біля неї скульптура “П’ять органічних небезпек”.

Зі стін біля Синагоги ми знову бачимо Драву і нашу наступну мету -гору Маріборське погорьє (Mariborsko Pohorje). Нас чекав релакс на природі із домішкою адреналіну. Після прогулянки Старим містом почалися справжні пригоди.

Маріборське Погорьє – відомий гірсько -лижний курорт Словенії. Влітку тут також є чим зайнятись: канатна дорога, адреналін – парк, піші та велосипедні маршрути, термальні басейна та SPA. Машину припаркували безкоштовно на майданчику біля канатки.

Спочатку – підйом на канатній дорозі на вершину гори Погор’є. Тут вишла маленька заминка. Виявляється, підйомник працює влітку лише на початку кожної години. Нам довелось трохи зачекати. Підйом і спуск на нашу сім’ю коштував 12 євро, це вартість сімейного квитка. А взагалі ціна для дорослого у два боки – 6 євро, для дитини – 3 євро.

Ось туди нам потрібно піднятись. Висота гори Погор’є – 1543 м.

У сусідніх з нами кабінках піднімались велосипедисти з байками. Також були два чоловіка з величезними наплічниками. Для чого такі рюкзаки ми зрозуміли згодом. Піднімались хвилин 10.

На вершині дух захоплювало від побаченого. Ми отримали величезне задоволення. Ось такий Марібор та околиці з вершини.

У нас було приблизно 40 хвилин до спуску. (хоча хотілось тут побути довше). Ми милувались краєвидами, гладили коней.

На горі прокладено багато піших і вело-маршрутів різної складності. Тропи ведуть мальовничими місцинами, тут багато гарних водоспадів, нетронута природа. Першими нас здивували велосипедисти. На шаленій швидкості стартували донизу по спеціальній стежці.

Аж тут ми побачили навіщо потрібні були двум чоловікам  здоровенні баули.

А далі… у нас просто перехопило подих.

На вершині є ще кілька маленьких підйомників, дитячий майданчик, ресторани, готелі (серед них Bellevue – Wellness & Ski Hotel, Bolfenk Wellness Hotel & Apartments, Penzion Martin), лижна школа, медицинський пункт.

Донизу їхали разом з футбольною командою “Істра” з Хорватії, що поверталась зі зборів.

Працівник підйомника був дуже милим: дізнався що ми з України і подарував багато рекламних буклетів, запросив на зимові лижі, побажав удачі. Це було дуже приємно.

Адреналін – парк. А нас чекала ще одна розвага. Це спуск на оригінальних санках – Pohor Jet . Від нижньої станції канатної дороги пройшлись 200-300 метрів. Каса знаходиться біля готелю Arena Wellness Hotel.Придбали квитки: ціна за 1 спуск на санках 6 євро, при купівлі одразу трьох квитків – 4 євро. Тепер нам потрібно було на підйомнику дістатись на гору поменше. На фото видно підйомник і тонкою стрічкою маршрут нашого спуску.

Поруч є розваги для маленьких діток. Спуск на надувній подушці.

Піднімаємось вгору.

По санчатам шикуйсь)) А на горі – черга хвилин на 20-30.

Емоцій море)))

Сам спуск виглядав ось так.

Розвага всім сподобалась, хоч і на вершині прийшлось постояти в черзі. А ще в Адреналін-парку є екстремальна гойдалка над прірвою. Але часу  на неї вже не було. Далі нас чекала столиця Словенії Любляна, а до неї їхати 120 км.

Марібор нас відверто вразив. Ми отримали значно більше емоцій, ніж очікували. Сюда варто приїжджати всією родиною надовше. В Маріборі кожен знайде відпочинок на свій смак. Тут є мальовничі гори, чисте повітря, прекрасна природа, піші та вело-маршрути, сільский, гастрономічний та винний туризм, термальні бассейни та Wellness-готелі, художні галереї, фестивали.

Де зупинитись у Маріборі:

Забронювати житло у Маріборі можна за цими посиланнями:

• готелі та апартаменти Марібора – від 23 євро.

Покрокову інструкцію по бронюванню житла на букінгу читайте тут.

Спецпропозиції та акції зі вигідними знижками від готелів Марібора дивіться тут:

Booking.com

 

По гарному словенському автобану, обминаючи фури, ми проїхали 120 км до Любляни.

Романтична Любляна

Столица Словенії здивувала своєю компактністю та маленькими розмірами. В ній мешкає лише 280 тисяч чоловік. У нас в Україні обласні центри налічують в основному значно більше мешканців))) Любляна – стародавнє місто. Легенда про його заснування пов’язана з золотим руном, з I ст. н.є воно відоме як римське місто Емона, з 1125 року як австрійське місто Лайбах , а з 1918 – як Любляна у складі Югославії. На знайомство з Любляною у нас був лише один вечір.

Ми поселились в самому центрі міста в апартаментах – Mosaic Apartments Ljubljana.  Дуже задоволенні ними. Це комфортна однокімнатна квартира на першому поверсі з оригінальним розділенням житлових зон і дизайнерським інтер’єром. Знаходиться в Старому місті в пішохідній зоні. (у нас уже був досвід зупинки в готелі з парковкою в пішохідній зоні угорського міста Егер). Господарка привітно зустріла, порекомендувала що подивитись, де краще поїсти, показала на карті.

Парковка поруч у закритому дворі. Але нею ми так і не скоростались, вийшло маленьке непорозуміння. Господарка забула, що нам потрібна парковка. При заїзді в пішоходную зону мы вперлись  в шлагбаум-стовб. Ситуацію “розрулили” добре. Господарка повідомила адресу найближчого платного паркінгу в кварталі від апартаментів, а в знак компенсації оплатила цю послугу. Вартість парковки 3 19-00 вечора до 10-00 ранку на набережній в самому центрі Любляни була – 5,40 євро. Адреса паркувального майданчику: Petkovškovo nabrežje, 37. Ціна з 07-00 до 19-00: 1,20 € / година, нічний тариф з 19-00 до 07-00 години: 1,80 € / ніч.

На першому поверсі – кухня, ванна кімната, кухонний стіл та комфортний диван. Другий – це “балкон” з спальним місцем для двох гостей.

Кухня обладнана всім необхідним для приготування їжі. Також тут є чай, кава, цукор, сіль, спеції.

Сходи на “балкон”.

Вікна апартаментів Mosaic Apartments Ljubljana виходять у тихій двір, ліжка зручні, квартира комфортна й чиста – ми тут чудово відпочили. Рекомендуємо.

Де зупинитись у Любляні

Забронювати житло у Любляні можна за цим посиланням:

• готелі та апартаменти Любляни – від 24 євро.

Як забронювати готель на букінгу ми писали тут.

Більше акцій та спецпропозицій  готелів та апартаментів Любляні дивіться тут:


Booking.com

Любляна нас зустріла дощем. Мокрі вулички, яскраві парасолі й будинки в світлі ліхтарів виглядали особливо романтично. Запланований нами маршрут по Старому місту на мапі.

Колоритна вулиця Trubarjeva cesta. На ній ми жили. Звідси почали прогулянку містом.

По вулиці Trubarjeva cesta дійшли до центра Старого міста й одного із найкрасивіших місць Любляни – площі Прешерна.

В центрі площі “Зона Любляни зі своєю власною погодою”. Принаймі, так написано на жовтому знаку.

Пам’ятник словенському поету  Францу Прешерну, на честь якого названа головна площа Любляни.

Францисканська церква Блоговіщення XVII ст. – справжня прикраса площі.

Ориігинальна споруда навпроти площі Прешерної –Тройний міст. Чому замість одного перекинуто через річку одразу три моста поруч. Виявляється, в XIX столітті виникла потреба у розширенні старого моста. Архітектори вирішили його не руйнувати, а добудувати поруч ще два моста й оформити все в одному стилі.

Річка Любляніця з Тройного мосту. По одній із версій, ця річка дала назву столиці Словенії.

Люблянський град – одна з визначних пам’яток столиці Словенії, визитівка міста. Замок височіє над містом. Це середньовічна фортеця XII століття. Оборонним укріпленням вона була до XVIII cт, потім тут розмістилась в’язниця. На теперішній час у Люблянському граді відкрито експозицію історичного музею, музей ляльок, інтерактивний Віртуальний замок, Оглядова Вежа.Також тут працює ресторан з прекрасним видом на місто. На гору можна піднятись пішки або фунікулером.  Підйом в обидві сторони коштує 4 євро/дорослий та 3 євро/дитячий, в однус сторону -2,20 та 1,50 євро. Є комбіновані квитки фунікулер+замок – від 10 євро. Ми планували піднятись на Люблянський град, але, на жаль, по часу вже не встигали.

Вид на Люблянський град з Тройного мосту.

Люблянський замок видно звідусіль.

Річкою Любляницею курсують екскурсійні човни. Місто дуже миле й мальовниче.

У сьогодняшній вечір нам хотілось дива у музеї Іллюзій. Він знаходиться на площі Congress трг 13, біля парку Zvezda. Сімейний квиток (2 дорослих + 2 дітей) у цей музей коштував 23,5 євро. В ціна окремо на дорослого 9,5 євро, для дитини 5,5 євро. Музей працює з 9-00 до 22-00, але прийти трeба не пізніше, ніж за 1,5 години до закриття. Ми вперше побували в такому музеї, отримали величезне задоволення. Саме приміщення невелике. Але в ньому багато цікавих кімнат. Розповім про кілька з них.

Зайшли в дзеркальну кімнату.

Кімната, де все дороги дриґом)))

Ще одна іллюзія. Наші дітки знову маленькі))

А може навпаки – величезні)).

Голова на обід.

Фото на пам’ять)) А ще сподобалось, що в музеї можна гратися різними головоломками.

Поки гуляли по музею, прийшла ніч. Вечірня Любляна зовсім інша – загадкова й романтична.

На набережній відкрились чисельні ресторани, бари, кав’ярні. Тут за столиками з видом на річку й місто відпочиває багато людей. Сьогодні був останній день музичного “Фестивалю на Любляниці”. Концерти класичної музики у виконанні студентів місцевої консерваторії проходили на палубах екскурсійних човнів, що пропливали річкою. Нам пощастило почути й побачити цей момент. Класика на фоні вечірньої Любляни – це неймовірні враження.

Поруч зі старовинними мостами через Любляницю перекинуті й сучасні. Наприклад, ось такий.

Символ Любляни – Дракон. Легенда розповідає, що чудовисько переміг очільник аргонавтів Ясон. Так він подарував мир та спокій місцевим мешканцям. На мосту Дракона встановлено 4 скульптури.

Зранку погода була ідеальна. Я збігав у найближчу пекарню, прикупив смаколиків до сніданку. Заодно трохи пофоткав сонячну Любляну. Міст Дракона.

Річка Любляниця у сонячних промінях дарує радісний настрій.

Побачив ось таку милу й кумедну картину. Малята чимчикували, пов’язані один з одним мотузкою. Так вели їх вихователі. От точно не загубляться, не розбіжаться як курчата…адже “скованные одной цепью, связанные одной целью”))

На цій добрій ноті ми попрощались зі столицею Словенії. Любляна нам сподобалась компактністю й затишком. Особливо цікаве й гарне місто ввечері, в супроводі класичної музики і світлі ліхтарів. Воно варто більшого часу, ніж пару годин. Ми не встигли піднятись на замок, побачити краєвиди з висоти середньовічних стін, мало погуляли по місту. Але й цього вистачило, щоб зрозуміти наскільки воно душевне й унікальне. Своєю атмосферою Любляна мені схожа на Братиславу. Така ж проста, без грандіозних пам’яток, і, водночас, прекрасна й щира.

Читайте також: Братислава, Словаччина. На машині по Європі. Частина 5.

Дорога до Пред’ямского замку.

А сьогодні нас чекала Італія і Хорватія. На шляху в італійське місто Трієст ми запланували відвідати Пред’ямский замок. Він знаходиться лише в 10 км від траси Е 61 (Любляна – Трієст) і в 60 км від столиці Словенії.

Але дорога внесла свої корективи і трохи змінила плани на день. Вперше за наші подорожі попали в затор на автобані!!! Тільки виїхали з Любляни і стали. 50 км траси ми їхали більше 2-х годин. GPS пропонував об’їзд, але я все ж вирішив поїхати автобаном. Виявилось, що на одній ділянці ремонтували покриття. Ситуацію ускладнювала спека і велика кількість вантажних автомобілів. У заторі легкові машини дуже повільно рухались лише по крайній лівій смузі, а праву та допоміжну смугу зайняли фури. Їх було ну дуже багато. Думаю, якби не вантажівки, то затор не був би таким великим. Коли в’їхали в Словенію одразу кинулась в очі велика кількість фур і черги з них на пунктах оплати. Адже це транзитна країна.

Нашу нудьгу в заторі “розбавили” кілька приємних моментів: співвітчизники сигнали нам, а ми у відповідь. Польський дальнобійник нам прокричав: “Слава Україні!” До речі, дуже радісно коли земляки вітають один одного за кордоном. Нам повезло, що пробка закінчилась саме перед з’їздом з автобану на Постойну, інакше довелось би відмінити відвідування Пред’ямского замку.

Пред’ямський замок

Знаходиться біля міста Постойна, в десяти кілометрах від траси Любляна – Трієст. До замку веде вузька дорога гарної якості. Часто зустрічаються туристичні автобуси. Цим шляхом вони возять відвідувачів на дві відомі пам’ятки Словенії: печеру Постойнска-Яма та Пред’ямський замок. Найближче до автобану знаходиться печера, а фортеця – в  8 км від неї.

Пред’ямський замок – відома пам’ятка Словенії. Він включений у книгу рекордів Гіннесса як один з найбільших печерних замків у світі. Вражає незвичайна архітектура і міць фортеці. Замок практично вбудований у високу 120-метрову скелю, має шість поверхів. Він зведений перед входом у печеру. “Jama” з словенської перекладається як “печера”. Звідси така назва “Пред’ямський”.

Місцевість навколо здавна славиться цілою системою глибоких багатокілометрових карстових печер. На них 800 років тому, в XII столітті, був побудований Пред’ямський замок. Цитадель мала на той час вигідне стратегічне положення. Біля міста Постойна (тоді – Адельсберг, що значить “дворянська гора”) пролягали важливі торгові шляхи з Австріїської імперії до берегів Адріатичного моря. Майже 250 років володіли фортецею барони Ямські (або Пред’ямські), німецький варіант їх прізвища – Люегг. Рід лицарів отримав назву на честь свого замку.

З бароном Еразмом Ямським пов’язана героїчна легенда оборони цитаделі. Він був сином губернатора Трієста, мав вдачу сміливу та запальну. В 1482 році Еразм, захищаючи гідність загиблого друга, вбив на дуелі австрійського маршала, родича імператора Фрідріха III Габсбурга. Це стало причиною війни між родом Ямських та Габсбургами. Головним осередком спротиву барона був Пред’ямський замок. Звідси Еразм Ямський здійснював напади на торгові каравани та військові гарнізони Австрійської імперії. Лиціря називали бароном – розбійником. Можливо тому його вважають словенським Робін Ґудом. Нарешті Фрідріху урвався терпець, він наказав новому губернатору Трієста взяти фортецю.

Більше року тривала осада Пред’ямського замку. Його стіни не брали ядра катапульт і гармат. Австрійські солдати мерзли під неприступними мурами. А гарнізон фортеці на чолі з Еразмом Ямським скидали їм на голови недоїдки. В печерах замку були джерела води, а їжу доставляли секретним підземним ходом з навколишніх сіл. Так повстанці могли триматись довго, якби не зрада. Австрійці підкупили слугу барона. Він запалив факел в той момент, коли Еразм Ямський пішов до туалету. На фото –  маленьке приміщення зліва від фасаду.  На світло полетіли кам’яні гарматні ядра. Барон загинув під зруйнованою стіною.

Еразма Ямського як героя поховали місцеві мешканці на головній площі села Predjama, поруч з церквою Святої Марії Семи Скорбот. Кохана лицаря посадила на могилі липу. Цей храм XV століття та старе дерево збереглися до сьогодні. В пам’ять про барона Еразма Ямського кожного літа в замку проходять лицарські турніри, змагання лучників. Відбувається історична реконструкція Середньовічного міста з ярмаркою, іграми, народними майстрами, з їжею за давніми рецептами. Завершується турнір банкетом в одному із залів замку.

Пред’ямський замок переходив до різних власників. У XV столітті барон Кобенцель перебудував фортецю на свій смак. Зробив новий фасад. Одного разу у замок проникли грабіжники та винесли багато цінних речей барона. Після цього він наказав замурувати секретний підземний хід, яким поставляли їжу під час осади Еразму Ямському. Зовнішній вигляд Пред’ямського замку гарно зберігся з 1583 року.

Сьогодні в Пред’ямьскому замку музей. В кімнатах відтворено побут та інтер’єр Середньовіччя, реалізму додають манекени в одежах того часу. Тут розміщено також екскозицію старовинної зброї. З коридорів замку кам’яні сходинки ведуть вгору – в печерний хід “Еразмів тунель”.

Вартість квитка в Пред’ямський замок: дор. – 13,80 євро, дит. – 11 євро, дит. 6-15 років – 8, 30 євро. У ціну входить аудіогід. Є комбінований квиток: Пред’ямський замок + печера Постойнска-Яма – 39 євро. Графік роботи замку: з травня по вересень з 9-00 до 18-00, (липень, серпень – до 19-00), взимку з 10-00 до 16-00.

У підніжжя фортеці є стежка. Вона прямує в Нижню печеру, в якій розміщалась у давнину конюшня. В цю печеру можна попасти тільки з організованою екскурсіями. Вони проходить кожні дві години, починаючи з 11-00. Доступно для гостей тільки 700 м, хоча печерні ходи мають довжину до 14 км. Вартість квитка в печеру: дор.- 9,90 євро, дит.- 7,90 євро, дит. 6-15 років – 5,90 євро. Печери відкриті з травня по вересень. Взимку екскурсії неможливі – у печерах живуть великі колонії кажанів, в холодну пору року вони впадають в сплячку.

Біля замку чудові краєвиди. Долиною тече річечка Локва, води якої прямують до печер.

Біля Пред’ямського замку є кілька ресторанів, сувенірних та продуктових магазинів, готель Guesthouse Požar. Парковка безкоштовна.

“Завдяки” 2-х годинному затору на автобані, наше знайомство з Пред’ямським замком було у режимі “фото-паузи”. На огляд фортеці всередині потрібно приблизно 1 годину, екскурсія Нижньою печерою займає ще годину+ очікування її початку. Наш час “з’їв” затор, тому мусили скорочувати программу сьогоднішнього дня. В подорожах доводиться бути гнучким і змінювати плани згідно обставин.

На зворотньому шляху побачили велику кількість авто та туристичних автобусів на парковці біля входу в знамениту словенську печеру Постойнська-Яма. З 20 км знайдених підземних ходів, для відвідувачів доступні 5 км. Це найдовший у світі печерний шлях, відкритий для туристів. Тому всередину печери та назад гостей доставляє міні-поїзд. А вже в залах під землею проходить піша прогулянка з гідом. Знаменита Постойнська Яма унікальною тваринкою – “людськими” рибками. Це земноводні, які мають “тілесний” колір шкіри та постійно живуть під землею. В печері холодно – 10 градусів, тому вдягтись треба тепло.

Ціна квитка в Постойнську-Яму: дор. – 25,80 євро, дит.- 20,6 євро, дит. 6-15 років – 15,50 євро. Графік роботи: з травня по вересень екскурсія проходить щогодини з 9-00 до 17-00. В холодну пору року – в 10-00, 12-00, 15-00. Ексурсія триває 1,5 – 2 години. Біля входу в печеру є ресторани, сувенірні магазини, готель Postojna Cave Hotel Jama .

На відвідування Пред’ямського замку та Постойнської Ями потрібно добрих півдня, приблизно 2 години на фортецю (3 години з Нижньою печерою) та 3 години на “Яму”. В Печеру заїжджати ми не планували. Адже сьогодні  нас чекала ще прогулянка італійським містом Трієст і довгоочікуване Адріатичне море в хорватському місті Пула.

За добу ми проїхали Словенію зі сходу на захід. Відвідали два найбільших міста країни: Марібор і Любляну. Побували в унікальному печерному Пред’ямському замку. Словенія залишила приємні спогади. Країна дуже приваблива для мандрівників. Тут неймовірно красива природа, затишні міста, цікаві замки, гостинні люди, розваги й відпочинок на будь який смак.

До речі, готелі та апартаменти в подорожах ми бронюємо на цьому сайті:

Booking.com

Читайте продовження нашого звіту тут:

= Трієст. Італія. Подорож до Хорватії. Частина 3.

Цікавих вам подорожей і яскравих вражень!

 

Читайте також:

=== На машині в Словенію. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість бензину, відгуки.

=== Відпочинок на озері Балатон, дорога в Австрію, Клагенфюрт та парк мініатюр Мінімундус

=== Термальні купальні Будапешта. Наш рейтинг кращих купалень міста. Відгуки. Корисні поради.