Колоритний Стамбул. Звіт про подорож.

Для нас це була перша поїздка в Туреччину. Нарешті ми відкрили для себе Стамбул. Місто колоритне, цікаве, вражаюче. Тут гостинні люди, багато стародавніх пам’яток, храмів, палаців, мальовничі парки, величні Босфор, Золотий Ріг, Мраморне море. Що подивитись в Стамбулі за два дні. Поділимось нашим досвідом  і враженнями у цьому звіті про подорож.

Стамбул – місто двох континентів, найбільше за кількістю населення у Європі. Йому більше 8 тисяч років. З історії  відоме нам як Візантія, Константинополь, або Царгород, Стамбул. Місто було столицею кількох імперій. Сьогодні це сучасний мегаполіс. Навіть не очікували побачити таким Стамбул. В ньому поруч з стародавніми пам’ятками, церквами, мечетями, мальовничими парками височіють хмарочоси, модернові будівлі зі скла та бетону. Поєднання європейських та азійських традицій створюють унікальний колорит, своєрідність Стамбулу. Це місто залишає по собі яскраві враження.

Життя складається так, що тепер Стамбул став для нас майже рідним містом, ))). Але про все по порядку.

---

Зміст:

1.Як дістатись до Стамбулу. Бюджетно і швидко. Наш досвід.

2.Де зупинитись в центрі Стамбулу.

3.Стамбул вночі й на світанку.

4. Пам’ятки Стамбула. День 1.

• Палац Топкапи
• Айя-Софія
• Блакитна мечеть
• Іподром
• Вулички Старого Міста+нові спальні райони Стамбулу.

5. Цікаві місця Стамбулу. День 2.

• Гранд Базар
• Мечеть Сулейманіє
• Вулиця Істікляль
• Вежа Галата
• Цистерна Базиліка

---

Як дістатись до Стамбулу. Наш досвід

До подорожі в Стамбул ми готувались заздалегідь. За 6 місяців до поїздки купили  авіаквитки. Маршрут вийшов у нас оригінальний)). Поїздом до Львова, потім літаком до Києва, там пересадка на рейс до Стамбулу. Чому такі складності? Нам потрібні були квитки на певні дати, до того ж на травневі свята – у високий сезон. За 6 місяців найдешевшим варіантом виявився переліт авіакомпанії МАУ: Львів-Стамбул з пересадкою у Києві. Вартість одного такого квитка склала приблизно 90 USD (2500 грн) в обидва боки. Для порівняння – звичайна середня ціна авіаперельоту до Стамбулу -від 5000 грн. Хоча досвід показує – чим ближче до дати вильоту, тим дорожче квиток.

Поділимось секретом: за 10-12 місяців до подорожі, авіаквиток до Стамбулу можна придбати за 37 USD (1000 грн) в обидві сторони. Як завжди, дешеві авіаквитки ми шукали на сайті Skyscanner.com.ua.  Цим сервісом користуємось ми і наші родичі. Він швидко порівнює пропозиції багатьох авіакомпаній і вибирає найвигідніші варіанти. При цьому Ви бронюєте авіаквитки безпосередньо на сайті авіакомпанії, отримуючи всі належні бонуси.

Авіаквиток в потрібному Вам напрямку знайти просто. Внесіть дані в форму пошуку сайту і вибирайте кращий для себе переліт. Якщо у вас немає точних дат подорожі, то в розділі “Дати” оберіть опцію “Весь місяць” та “Найдешевший місяць”. Так ви зможете побачити і порівняти економні пропозиції, підібрати максимально бюджетний рейс в обидва боки.

Львів. Поїздом ми прибули у Львів. Мали кілька годин до рейсу, тому просто гуляли й насолоджувались улюбленим містом, показали його батькам. Ми вже не один раз подорожували до Львову. Читайте звіти про наші мандри до міста Лева:

=Львів за один день. Аромат кави, шоколаду й чарівності.

=Що привезти зі Львова. Топ-18 сувенірів, подарунків і “цяцянок” з міста Лева.

= Парк мініатюр – маловідома пам’ятка Львова. А також Палац Потоцьких і Музей мистецтва давньої книги.

=20 кращих апартаментів і квартир в центрі Львова.

Поснідали в елегантній кав’ярні “Цукерня”,  що на Староєврейській вулиці.

Пообідали у “Гасовій лямпі”. Пройшлися вуличками Старого Міста, накупили львівських сувенірів.

Аеропорт “Львів” імені Данила Галицького невеликий, чистий, сучасний. Нагадав нам аеропорт Вроцлава. Вчасно вилетіли до Києва, коротка пересадка тривалістю 1 година 45 хв, і ми в літаку на Стамбул.

Ми вперше скористались послугами авіакомпанії МАУ. Особливих претензій немає, тільки одна маленька прикра історія. У нас була ручна поклажа, загального розміру 115 см. Ці розміри трохи відрізнялись від умов 55*40*20, вказаних на сайті компанії. Зателефонували на лінію підтримки МАУ. Отримали відповідь – таку нестандартну ручну поклажу можна перевозити, головне, щоб не перевищували загальний розмір 115 см. На реєстрації рейсу у Львові жодних запитань. А от при пересадці у Києві виникла проблема. Нас відмовлялись пускати в літак з такою ручною поклажею. Вимагали змінити розміри поклажі, або здати в багаж. Лише наші колективні вмовляння, пояснення про лінію підтримки МАУ змусили працівника вручну перевірити розміри нашої поклажі і пустити нас на рейс. Також до Стамбулу почав літати український лоукостер SkyUp

Читайте: Новий аеропорт Стамбула. Як дістатись у центр міста.

Прилетіли за розкладом, трансфер до готелю, і ми в Старому центрі Стамубулу – унікального міста, яке одночасно знаходиться на двох континентах – в Європі та Азії.

Індивідуальний трансфер з аеропорту Стамбула можна замовити на цьому сайті Airporttransfer. Це зручно. По прильоту водій вас зустріне з іменною табличкою, допоможе з багажем.  Розрахувати вартість вашої поїздки можна на сайті.

Де зупинитись в центрі Стамбулу.

Для туриста оптимально і безпечно зупинитись в історичному центрі Стамбулу. Не потрібно витрачати кошти й час на транспорт, адже всі основні пам’ятки доступні пішки.

Читайте також: Де зупинитись в центрі Стамбулу. 15 кращих готелів.

Ми зупинились в готелі The And. Він просто ідеальний для знайомства із Стамбулом. Розташований  в самому  центрі історичного Старого міста, до Цистерни Базиліки 50 метрів.  70 метрів до площі  Султанахмет, а поруч з нею Айя-Софія й Блакитна мечеть.  Пройти ще 10 хвилин і ви будете біля входу у Палац Топкапи. 15 хвилин  в інший бік – Гранд Базар.  Недалеко від готелю – зупинка трамваю Т1.

Готель The And невеличкий і затишний, як ми і любимо. Рецепція і лоббі готелю.

Номери чисті, комфортні. Wi-Fi безкоштовний, паролем до нього служить номер паспорта. У номері є сейф, телевізор, капці, гігієнічні засоби (шапунь, гель для душу), платний міні – бар. Питна вода безкоштовна, постійно оновлюється. Якщо вода закінчилась раніше, то без проблем можна попросити на рецепції.

З вікна нашого номеру можна було милуватись Айя-Софією.

Готель The And  надає ситні сніданки “шведський стіл”. В меню – страви турецької кухні, овочі, фрукти, випічка, сокі, чай, кава.

Сніданок подається в ресторані готелю, що розташований на даху. А панорама, яка відкривається з тераси ресторану, настільки крута, що навіть не хотілося його покидати.

Приємно ось так сидіти за чаєм і милуватись краєвидами Старого Стамбулу та Босфору)).

Читайте також: 15 готелів Стамбулу з терасою і чудовим краєвидом.

Готель The And можна забронювати на сайті Booking.com. Це зручний і головне надійний сервіс. Як ним користуватись, читайте в нашій статті:

= Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною та якістю.

Забронювати житло у Стамбулі можна за цими посиланнями:

• Готель The And
• Готелі Стамбула.
• Апартаменти Стамбула.

Спеціальні акції та пропозиції зі знижками готелів Стамбула дивіться тут:


Booking.com

Стамбул вночі й на світанку.

Стамбул вночі казковий, дещо містичний. А в світлі перших сонячних променів – дуже романтичний. В перший вечір (точніще опівночі) ми влаштували невеличку прогулянку до площі та парку Султанахмет. В цей час людей майже не було. Броньовані поліцейські автомобілі охороняли спокій в центрі міста. Прибиральна машина ретельно вимивала з шампунем площу, яку за цілий день витоптали тисячи туристів.

Вечірній Стамбул. Район Султанхамет. Стародавня Айя Софія.

Велична Блакитна мечеть.

Парк Султанахмет и Блакитна мечеть.

Є у нас сімейна традиція. Любимо знайомитись з новим містом на світанку. Особливо це актуально для популярних туристичних міст, які вдень доводиться розглядати у натовпі. Так, наприклад, зранку ми побачили зовсім іншу Прагу.  Дуже приємно дивитися, як місто прокидається, відчувати його особливу світанкову атмосферу.

Правда, у нас в сім’ї не всі витримують такий ранковий похід)). Лише я з донечкою – “мандрівні жайворонки”. Потім донечка написала на свої сторінці в соц. мережі – ” ми якісь обезбашенні, після безсонної ночі у поїзді, гулянню по Львову, трьохгодинного перельоту і однієї пересадки, ми все одно проснулись о 5-00 і пішли зустрічати схід сонця”))).

Класичного сходу сонця не побачили, небо було у хмарах. Але ми все одно отримали величезне задоволення. Цікаво було побачити ранковий Стамбул, який ще не заполонили туристи.

Стамбул на світанку. Ранкова Блакитна мечеть

Босфор на світанку. Вдалені світиться Босфорський міст.

Просто ранкові колоритні вулички Старого Стамбулу.

Традиційний османський маєток XIX ст.У ньому тепер хороший недорогий готель Hotel SultanHill.

У цій віллі османського періоду разміщується колоритний готель Darussaade Istanbul HoteL.

Вид на Блакитну мечеть з іншого ракурсу.

Ранкова Айя Софія і парк Султанахмет.

Ось таким ми побачили ранковий Стамбул, а хто проспав, то хай нам заздрить))). Ще пару годин сну, і ми пішли всією родиною знайомитись з визначними туристичними пам’ятками Стамбула.

Пам’ятки Стамбулу.  День 1.

Першим пунктом програми у нас був палац Топкапи.

Палац Топкапи

Топкапи (Topkapi) – це резиденція султанів Османської імперії у період з XV по XIX ст. Сьогодні Палац – один з найпопулярніших музеїв світу. Його територія велика 170 га, це розкішне “місто у місті”. Знайти вхід в Топкапи просто. Розповім про шлях від центрального парку Султанахмет. Обходите Айя Софію праворуч від головного входу. На великій площі з фонтаном Султана Ахмета височіють перші Головні ворота Топкапи “Брама Повелителя”.

Для всіх, хто проходить крізь них до Палацу, діє контроль безпеки. До речі, при вході у більшість історичних пам’яток та музеїв Стамбула на відвідувачів чекає серйозна перевірка безпеки. Скрізь стоять рамки- металошукачі, рентген сумок і озброєна охорона, це також створює додаткові черги.

До других воріт “Брами Вітання” – входу в музей Палац Топкапи – йдемо через красивий парк. Це перший двір комплексу. Колись тут розташовувались  господарські будівлі Палацу, казарми яничар. Стоїть тут старе -престаре дерево. На своїм віку побачило воно чимало султанів.

Праворуч від Брами Вітання – каси Музею Топкапи. Серед пташок на деревах, ми побачили папуг.

Вхідний квиток коштує 4о турецьких лір. Курс 1 USD – приблизно 4 ліри , 1 євро – 5 лір, 1 ліра – 7 гривень. Якщо є бажання відвідати гарем, то додатковий квиток коштує 25 лір. Вартість комплексного квитка гарем+палац=65 лір. Аудіогід російською мовою – 30 лір. Музей вихідний у вівторок. Краще в Палац Топкапи приходити зранку з 9-00, тоді черги мінімальні і менше туристів всередині. Квиток можна придбати в касі або автоматі з продажу.

Для туристів рекомендуємо купити Музейну карту. Для громадян Туреччини вона коштує 80 лір, а для “гостей країни” 125 лір на 5 днів. Її вигідно придбати, якщо ви плануєте відвідувати Палац Топкапи(65 лір), Айа Іріні (20 лір), музеї Стамбулу (Вхід в Айя-Софію після перетворення її з музею на мечеть безкоштовний). Також з цією Музейною картою вам не потрібно буде стояти в чергах до популярних пам’яток. Карта не діє для Цистерни Базиліки, Башні Галата. Придбати Музейну карту можна в касі музеїв. Краще це зробити в менш популярному місці, щоб уникнути черг.

Палац Топкапи мені дуже сподобався. Для мене це зовсім нова культура, архітектура і традиції. Плюс багато разів передивлявся серіал ” Величне століття” про нашу Роксолану. До речі, зйомки фільму проходили в спеціально збудованому павільйоні на околиці Стамбулу. Декорації повністю відтворювали приміщення Палацу. А безпосередньо в Топкапи знімали тільки кілька сцен.

Прогулянка по палацу Топкапи, ніби перенесла у ті часи. Здавалось, що зараз в залах палацу з’явиться Сулейман зі своєю коханою Гюррем Султан. Всього в Палаці Топкапи 4 двори та гарем. У кожний двір вхід через старовинні ворота.

Читайте також: Долмабахче – розкішний палац султанів у Стамбулі.

Спочатку, поки ще зранку мало туристів, ми відвідали Гарем. Слово в перекладі значить “заборонений”. Сюди не могли заходити сторонні. Цікаво, що саме Гюррем -Султан належить ідея перенести гарем у Палац, щоб бути ближче до свого Султана. Сьогодні для туристів доступий лише перший поверх. Тут жила “еліта” гарему. А наложниці та прислуга мешкали поверхами вище.  В цьому залі згадалась сцена останньої серії першого сезону, як Роксолана велично крокувала по балкону)).

Хамам в гаремі.

У тут наче  Валіде Султан роздає подарунки своїм дітям та онукам.

В гаремі була своя кімната для молитви.

Стіни гарему зберігають чимало таємниць і секретів. Тут вирішувались долі багатьох жінок з різних країн. Він вміщував одночасно біля тисячі наложниць Султана.

Розкішні апартаменти султана. Тут проходили прийоми та засідання “дивану”.

Вражені красою та колоритом гарему, ми вийшли у двори Палацу Топкапи. Тут багато квітів, зелені, розкішних будівель. В музеях, скарбницях Топкапи, на жаль, фотографувати заборонено.

А в цій альтанці султани вечеряли “іфтаріє” під час Рамадану, насолоджуючись видами Стамбулу.

З четвертого двору, З Мраморної тераси, відкривається чудовий краєвид на Босфор та затоку Золотий Ріг.

З мамою.

У дворах Палацу ще застали цвітіння знаменитих стамбульських тюльпанів.

А троянди прикрашють не тільки Топкапи, вони всюди в Стамбулі.

На відвідування Палацу треба півдня, мінімум 3-4 години. При виході побачили до кас Музею Топкапи здоровенну чергу. Тому дійсно, сюди краще приходити до 10-00.

В першому дворі Топкапи поруч з Головною Брамою можна побачити Айя Ірині (церкву Святої Ірини). Побудована приблизно у 330 роках, вона вважається найстарішим християнським храмом колишнього Константинополя. Певний час, до побудови АйяСофії, була головною церквою міста. В стінах Айя Ірині проходило засідання Другого Вселенського Собору. Це єдина церква, яка не була перетворена на мечеть після захоплення Константинополя османськими військами. Кілька століть Айя Ірині використовувалась як склад для зброї. А з XIX ст. тут відкрито музей. Вхідний квиток 20 лір.

Ось такою ми побачили церкву Святої Ірини.

В залі натягнута сітка. Вона захищає відвідувачів від штукатурки та каменів, що падають зі стелі.

У 8-9 століттях фрески та мозаїки церкви були знищені. Тому вона і має такий вигляд.

Гробниці Султанів Османської Імперії.

У південній частині комплексу Айя Софія, по дорозі між Топкапи і парком Султанахмет, знаходяться Гробниці Султанів. Тут поховані 5 османських султанів зі своїми сім’ями. До гробниць приходить багато паломників. Вхід вільний. При вході в гробницю обов’язково треба зняти взуття, жінкам покрити голову та плечі хусткою чи шарфом.

Айя-Софія

Cобор Святої Софії (Ayasofya) – це унікальне явище у світовій історії. Адже за часи свого існування Собор змінював своє призначення і завжди залишався одним із головних храмів Візантії, а з XV століття  Османської імперії. Побудована Айя-Софія, Церква Мудрості Божої, у 532 році візантійським імператором Юстініаном. Майже тисячу років Свята Софія  була символом християнства. Цікаво, що посланці Київського князя Володимира Великого знайомилися з християнською вірою саме в Соборі Святої Софії. Вони були вражені її розкішшю та красою. До побудови Собору Святого Петра у Римі, церква Святої Софії вважалась найбільшим у світі християнським храмом.

У храмі в 1054 році відбувся розкол християнської церкви на православну та католицьку. До речі, саме в Стамбулі знаходиться Церква Св. Георгія – центр Православного світу, храм Вселенського Патріархату.

Читайте також: Патріарший Храм Святого Георгія в Стамбулі.

У 1453 році султан Мехмед ІІ завоював Константинополь і наказав перетворити Собор у мечеть Айя-Софія, згодом до храму добудували чотири минарети. З 1935 року Айя-Софія – музей. Собор Св. Софії – один з символів Стамбулу – належить до пам’яток Світової Спадщини ЮНЕСКО. З липня 2020 року Айя-Софію знову перевтілили на мечеть. 

Вхід в Музей Айя-Софії до липня 2020 року був платний. Біля входу в Собор завжди вишикувались черги. Тільки зранку людей менше. З Музейною Картою, про яку я писав вище, можна було проходити без черги. Тепер вхід в мечеть Айя-Софія безкоштовний. Для туристів під час молитов вхід не бажаний. Розклад служб міститься на інформаційній дошці. Найбільш молитовний день – п’ятниця, тому в цей день краще не планувати відвідування мечетей Стамбулу.

Розповімо якою була Айя-Софія до перетворення на мечеть. На території Айя-Софії знаходиться експозиція під відкритим небом з залишками римського храму, базилік Костянтина та Феодосія, що були на цьому місті до ІV століття.

Айя-Софія дуже вразила своєю історією, величчю, містичними легендами.

Кажуть, що точну кількість дверей храма неможливо порахувати. Їх приблизно 360, але двері то  з’являються, то пропадають. Одна з таємничих дверей Святої Софії з’явилась і сховала в стіні священика, що читав молитву у момент нападу османської армії на храм. І досі за цією стіною  чути тихі звуки, шепіт молитви.

Унікальне поєднання християнських та мусульманських символів на стінах Айя-Софії.

Неймовірний купол Святої Софії. Його висота 56 м, а діаметр 30 м. Купол оточений 40 вікнами. Це створює враження легкості й величі.

Омфаліон – місце, де коронували візантійських імператорів. У ті часи вважали, що саме тут був розташований “пуп світу”.

Дуже фантастично виглядає мозаїка, якою був розписаний храм ще за часів Візантії. Мозаїка збереглась тому, що її покрили товстим шаром штукатурки, коли собор перетворювали на мечеть. У 1935 році реставратори охайно відновили старовинні християнські шедеври, визначні візантійськи пам’ятки.

Мозаїка ІХ ст. Пресвята Діва з немовлям Христом під куполом храму.

Серафіми – крилаті ангели в основі купола.

Ми піднялися на Верхню галерею храму.

Звідси відкривається чудовий вид на центральну залу Святої Софії.

Тут також можна побачити старовинні мозаїки християнського періоду Святої Софії. Діва Марія з немовлям, імператриця Ірина та імператор Іоанн.

Іісус Христос на троні з імператрицею Зоєю та Константином ІХ, що за легендами трагічно загинув під час захоплення Стамбулу.

Ця мозаїка XIV ст. “Молитва” з Іісусом Христом, Дівою Марією та імператором Іоанном частково відреставрована, внизу ліворуч розміщено її повне міні-зображення.

Традиційні рослинні й геометричні орнаменти прикрашали стіни мечеті Айя-Софія. Їм майже 500 років.

На першому поверсі Айя-Софії розміщені виставки сучасного мистецтва. Картини, скульптури, інсталяції.

Туристичний атракціон по здійсненню бажань. “Колона, що плаче”  знаходиться праворуч від входу в Айя-Софію. Треба загадати бажання, встромити великий палець у отвір і прокрутити на 360 градусів. Важливо, щоб палець всередині став мокрим, але з такою кількістю бажаючих це не завжди вдається.

Також на першому поверсі можна подивитись фільм про історію й пам’ятки Айя-Софії.

Справжній господарем почувається в Айя-Софії… кішка. Звати її Gli. Вона поважно “чимчикує” по музею і спостерігає за відвідувачами. Цікаво, що цей кіт живе тут вже кілька років. За цей час став найпопулярнішим серед усіх стамбульских котів,  такою собі місцевою знаменитістю. Ще б пак, його гладив сам Барак Обама, що відвідував Айя-Софію. Нам також пощастило побачити Gli, на жаль погладити не довелось))).

Старенька Глі важко сприйняла нові умови життя в мечеті. В жовтні 2020 року її не стало…

У дворі музею розкішний Фонтан Святої Софії.

Під час відвідування Айя-Софії ми почули чарівний спів муедзина, який закликає мусульман до молитви. Дуже  цікаво було слухати як він перекликається з муедзином у Блакитній мечеті. Мені дуже подобається  як звучить азан. Слухав би і слухав)))

Блакитна мечеть

Блакитна мечеть ( Blue Mosque, Sultan Ahmet Camii) – головна мечеть Стамбула, одна з найгарніших будівель, символ міста. Султан Ахмет І почав будувати її  у 1609 році. Друга назва храму Мечеть Султанахмет. Блакитна мечеть має свою унікальну особливість – вона єдина, яка має шість мінаретів. А назву таку отримала, тому що інтер’єр декорований біло-блакитною керамікою ручної роботи, що поставлялась с відомого гончарними традиціями міста Ізніка.

Між Айя-Софією та Блакитною мечеттю розкинувся мальовничій затишний парк Султанахмет з алеями, квітами, пальмами, фонтаном.

Вхід у Блакитну мечеть безкоштовний, але туристам можна відвідувати храм лише в час, коли немає молитв.

Основні правила для відвідувачів, розклад молитв,  написані перед входом. В п’ятницю – основний молитовний день, тому туристів не пускають. В мечетях є обов’язковий дрес-код: чоловікам потрібно бути у брюках, а не в шортах, жінкам – у довгих спідницях або брюках та шарфах/хустках, що покривають голову та плечі. Перед входом потрібно скинути взуття. (бажано мати з собою носки, якщо ви в босоніжках, та пакет для взуття, щоб носити його з собою).

Але мене “спіткала невдача”, від якої не застрахований жоден мандрівник. Мечеть для відвідувачів була зачинена на реконструкцію, тому всередину мені потрапити не довелось. Ех…  Що ж, буде ще один привід відвідати Стамбул))). Цього разу я просто погуляв по розкішному внутрішньому двору мечеті.

Неймовірна краса й велич Блакитної мечеті вражає.

Вид на Айя-Софію і парк Султанахмет від Блакитної мечеті.

Іподром

Площа Султанахмет та Блакитна Мечеть знаходяться на території старовинного візантійського іподрома. На його арені проводились кінні змагання, гладіаторські бої. Султан Ахмет І зруйнував велику частину іподрому, старі візантійські палаци, щоб побудувати Блакитну мечеть. Від колишнього містя розваг часів Візантії залишилась лише невелика площа.

На початку іподрому знаходиться Німецький фонтан. Це подарунок німецького кайзера Вільгельма ІІ . Фонтан встановили на площі  у 1900 році.

До нашого часу збереглись обеліски, які прикрашали іподром за часів Візантії.

Єгипетський обеліск. Був привезений із Луксора у 390 році. Обеліск можна вважати найстарішою “будівлею” Стамбула. Адже його вік датується приблизно XVI ст. до н.е.

Зміїна колона.  Була привезена з Греції у 326 році . В оригіналі колона мала висоту 6,5 метра і складалася із трьох переплетених змій. Голови були вилиті з бронзових щитів. Але у 1700 році  колона була розбита. Одна з голів зберігається  в Археологічному музеї Стамбула.

Обеліск Константина. Був зведений імператором Константином VII.

Мінарети Блакитної мечеті і обеліски іподрому.

Далі – прогулянка вуличками Старого міста Стамбула. Між будинками видно Мармурове море.

Колоритна стамбульська архітектура Старого міста.

Цікаво було подивитись сучасні спальні райони європейської частини Стамбулу. Тут гарно .

Оригінальне поєднання – старовинна мечеть та сучасні багатоповерхівки.

Громадський транспорт Стамбулу. Щоб подивитись спальні райони Стамбулу, інші історичні цікаві місця поза Старим Містом ми скористались громадським транспортом. Приємно здивувала оригінальна система оплати міського транспорту за допомогою Стамбул карт.

Також новою для нас була система пропуску у трамвай. Вона схожа на вхід в наше метро. Щоб пройти на зупинку трамваю, потрібно  пройти турнікет і оплатити проїзд. Шансів проїхати”зайцем” тут немає)).

У Стамбулі сучасні комфортні трамваї, метро, автобуси, фунікулери. Широка мережа громадського транспорту, що ходить по суші та воді.

Більш докладно про громадський транспорт Стамбула читайте у статті:

= Громадський транспорт Стамбулу: вартість проїзду, де купити квитки, як зекономити.

Цікаві місця Стамбулу. День 2.

Наступний день задощило. Маршрут на сьогодні запланували цікавий і різноманітний.

Гранд Базар.

Першим пунктом був Гранд базар – найбільший критий ринок у світі. Це таке собі “місто в місті”, що налічує понад 60 вулиць і близько 4 тисячі крамниць. В кожної своя історія. Заснований Гранд Базар на місті візантійського ринку близько 550 років тому після захоплення османською армією Константинополя.

Колоритними вуличками Старого міста направились “базарувати”, як кажуть у нас в Богуславі. До речі “базар” – слово східного, перського, походження, яке “прижилось” в Україні ще з часів турецько-татарських набігів.

Старовинні ворота Гранд базару з цифрами “1461” на фасаді були зачиненими. Виявляється у неділю ринок вихідний.

Майже всі крамниці на навколишніх вуличках зачинені.

Забіжу наперед, у центрі Стамбулу дуже багато колоритних крамниць, тож “базарували” у Старому місті. Ми дуже любимо турецькі солодощі: баклаву, рахат лукум, пішманіє, халву, шербет. “Це мій рай,”- сказала донечка, коли ми зайшли в крамницю з солодощами, пряностями, кавою, турецьким чаєм. Ціна за 1 кг лукуму може бути 90- 110 лір. У всіх крамницях дають куштувати свій товар, тож ми ласували  і робили покупки з задоволенням.

В одних крамницях на цінниках написано, що ціна фіксована, в інших ( де цього не вказано) можна і потрібно торгуватись. А від таланту турецьких продавців, що формувався і “шліфувався” століттями, я просто у захваті. Вони можуть продати тобі все, що завгодно, до того ж по значно завищеній ціні. Важко доводиться довірливим людям і тим, хто не вміє казати слово “ні”. І навіть, якщо ви переплатили, то сприймайте це як рахунок за велику кількість компліментів на вашу адресу))).

Мечеть Нуросманіє. Поруч з воротами дуже атмосферне місце – Мечеть Нуросманіє, 1755 року. Це цілий комплекс будівель, в які входить мечеть, бібліотека, школа медресе, гробниці. Нуросманіє має оригінальну архитектуру у стилі турецького бароко. Тут мало туристів, спокійно й гарно.

Бібліотека Нуросманіє.

Колоритними вуличками прямуємо вгору до Мечеті Сулейманіє.

По дорозі побачили древній хамам Сулейманіє 1550 року. Це частина комплексу мечеті. Цікаво, що хамам і сьогодні є діючим.

Вулиця, що веде до великого комплексу мечеті Сулейманіє.

Мечеть Сулейманіє,  (Süleymaniye)

Це місце для мене залишило по собі одні з найяскравіших вражень з подорожі.  Мечеть Сулейманіє друга за значенням та величні мечеть Стамбула. В ній можуть розміститися до 5000 віруючих. Мечеть побудував у 1550 році султан Сулейман І. чоловік нашої Роксолани. Храм має 4 мінарети, оскільки Сулейман був четвертим османським султаном.

З мурів мечеті відкривається неймовірний вид на  затоку Золотий Ріг, Босфор, міст Галата та Галатську вежу.

Чим ще нам сподобалась мечеть Сулейманіє. Вона менш туристична, адже знаходиться трохи осторонь від головних пам’яток Стамбула. Тому більш затишна й тиха. Це великий комплекс з багатьма будівлями, парком, кладовищем, лазнею, медресе (навчальним закладом), бібліотекою.

У мечеть не можна заходити взутим. А жінкам потрібно вкрити голову та плечі. Взуття ми залишили у спеціальних шкафчиках. Всередині – дивовижна краса, тиша, простір,  спокій. Килими на підлозі дуже м’які, з густим ворсом. На них приємно походити/ посидіти, милуючись красою храму.

На кладовищі мечеті, в мавзолеях, поховні Сулейман І і Роксолана, Хасекі Хюррем-султан.

Гробниці (тюрбе) Сулеймана та Хюррем-султан знаходяться поруч. Ось в цій гробниці- могила Роксолани та кількох її дітей. Люди вклоняються та шанують Хюррем-султан, як святу.

У сусідній гробниці (тюрбе) похований султан Сулейман І і кілька його дітей.

Зненацька розпочався дощ і вніс корективи в наші плани. Від Мечеті Сулейманіє можна хвилин за 10-15 спуститись колоритними вуличками до Галатського мосту та району Еміньоню, звідки відпливають прогулянкові човники.

Але ми змушені були повернутись в готель, щоб взяти парасолі та вдягнутись тепліше. Вулички району Гранд -Базару перетинаються, заплутують туристів. Іноді в цьому колориті ми відчували себе, як герой Євгенія Миронова у фільмі “Діамантова рука”. “Чьорт побьєрі!”. Мапа міста, гугл мапс та добрі продавці крамниць допомогли вибратись з цього лабиринту торгівельних вуличок.

По дорозі не обійшлось без пригод. Повз нас йшов чистильщик взуття. Раптом в нього впала одна із щіток. Звісно, ми йому про це сказали. В знак подяки, він запропонував почистити нам взуття. Ми відмовились, але він якось агресивно на це відреагував. (далі – гра слів з використанням місцевих ідіоматичних виразів, що не підлягає перекладу). Дивно… Я пожав йому руку і ми пішли далі. Пізніше в інтернеті  знайшли інформацію, що в популярних туристичних місцях Стамбулу є такий вид шахрайства. Цей “чистильщік” спеціально губить щітку з надією, що турист йому допоможе. У відповідь він пропонує свою послугу ніби безкоштовно, але потім буде вимагати за це гроші і не маленькі. Ось так)))

В багатьох великих туристичних містах зустрічаються шахраї. Наприклад, у Рими, Празі. Фантазії на “розвод” туриста на гроші багато. Але з “чистильщиком взуття” ми зустрічаємось вперше. Якесь шосте чуття вберегло нас від такої маленької неприємної історії в Стамбулі. Тому будьте уважні!

“Здаємо” чудове місце для фотосесій в центрі Стамбулу, навпроти нашого готелю  The And та недалеко від площі Султанахмет. Яскраві будиночки цих кафе видно здалеку.

Всередині так само цікаво, як і ззовні. Тут , в затишку кафе, ми відігрілись і випили смачної турецької кави й чаю. До речі, чай турецькою мовою так і звучить “чай”.

Пообідати вирішили в ресторані “Ela Sofia”, це біля Айя-Софії. У цьому автентичному закладі спробували справжній турецький кебап, один метр))). Тут відкрита кухня. Всі процеси приготування кебапу та лавашу ми могли спотерігати.

Метр кебапу був дуже смачний.

Вулиця Істікляль і площа Таксім.

На трамаваї Т1 ми доїхали до зупинки Кабадаш (Kabadas), далі на унікальному підземному фунікулері піднялись до площі Таксім (Таksim). Від неї починається знаменита пішохідна торгівельна вулиця Істікляль.

Площа Таксім. В центрі – монумент на честь Революції. Будується нова мечеть.

Туреччина претендує на проведення ЄВРО 2024.

Вулиця Істікляль (Istiklal) – популярная пішохідна вулиця, довжиною 1,5 км. Тут завжди  велелюдно, багато крамниць, бутиків відомих брендів, посольства різних країн. По ній ми прямуємо до Вежі Галата. Вулиця Істікляль та Вежа знаходяться на пагорбі. До Галати зі сторони Галатського мосту йде крутий підйом з багатьма сходинками, по ньому важко підніматися. (Хоча можна скористатись іншим старовинним фунікулером Karaköy-Tünel). Детальніше про громадський транспорт Стамбула читайте у нашій статті:

У нас піший маршрут і він долається легше, коли спускаєшся з пагорбу. Тому оптимальне рішення – це пройтись, як ми, від площі Таксім до Вежі Галата, а далі – по сходинкам вниз до Галатського мосту.

По вулиці Істікляль ходить яскравий історичний трамвай. Маршрут від площі Таксім до площі Тюнель.

У дворі, за ажурними ворітьми, знайшли  Церкву Св. Антонія Падуанського. Це головний католицький храм Стамбулу. На відміну від гомінкої Істікляль у дворі та у церкві спокійно, тихо, комфортно.

Всюди в Стамбулі червоні ятки на колесах. Тут продають кукурудзу, смажені каштани і бублики Sіmitci. До речі, на вулиці Істікляль є супермаркет турецьких солодощів. Великий вибір і недорогі ціни.

Взяли участь у знаменитій турецькій розвазі – придбання дондурми (морозива). Весело було всім, навіть продавцеві, якого ми теж розіграли))) Тож варто додивитись відео до кінця)).

Наближаємось до Вежі Галата. Вже вулички вужче і прямують донизу.

Що хочеться сказати про вулицю Істікляль – весела, цікава, багато магазинів. Про неї пишуть всі путівники по Стамбулу. Але, на мою думку, вона не варта того, щоб спеціально виділяти час. Особливо коли він обмежений. Істікляль карще відвідувати тоді, коли в Стамбулі вже багато побачили.

Вежа Галата (Galata Kulesi)

Ось і кінцева точка нашої прогулянки по вулиці Істікляль – Вежа Галата. Побудована вона генуезцями у 1348 році. Поруч – залишки середньовічних захисних кріпосних мурів. Довгий час Галата була найвищою будівлею Стамбула. Висота 60 м, а над морем – 140 м. Цікаво, що у XVII  столітті місцевий винахідник сконструював крила та перелетів від вежі Галата на інший берег Босфору.

З  верхнього балкону відкривається чудовий вид на Стамбул. Але до входу у вежу була довжелезна черга, тому ми вирішили цього разу не підніматись на оглядовий майданчик. Ввечері влітку на фоні стін вежі відбувається захоплююче світлове лазерне шоу.

Біля Вежі Галата – оригінальний пам’ятник безпритульним тваринам.

В Стамбулі дуже багато вуличних котів і собак. Вони себе вільно почувають. Це такі ж мешканці міста. Люди мирно співіснують з тваринами. Коти й собаки ситі, адже їх годують жителі Стамбулу. Всюди в місті ми бачили корм для тварин та повні миски води.

Великі пси сплять прямо на площах і вулицях, майже під ногами у людей. Треба тільки не наступити))).Ось солодко спиться песику біля воріт Топкапи.

“Маленьки” собачки на вулиці Істікляль.

До котів ставляться з повагою. До всіх, а не тільки до найпопулярнішого кота Gli з Айя Софії, про якого я розповів вище. Були свідками того, як котика “виганяли” з кав’ярні, бо вже час зачинятись. Не криками, не віником, не ногами. Офіціант взяв кота на руки, виніс за двері і ніжно поклав на вулицю. Кошак, видно, звик до цієї “процедури”, тому покірно звісив лапки і муркнув, коли відчув під ними землю)). І таке ми спостерігали не один раз.

Читайте також: Коти в Стамбулі. 10 цікавих фактів з котячого життя.

Особлива шана до котиків має свої причини і легенди. Перша причина – суто практична. Коти – частина еко-системи міст. Вони не дають збільшитись кількості гризунів, яких досить багато у великих поселеннях. Існує й легенда. Пророк Мухаммад дуже любив котів. Він вважав їх чистими таваринами. Навіть умивався тією водою, що вони пили. Його улюбленицею була кішка Муізза. Вона завжди була поряд. Заради її спокійного сна, Пророк міг відрізати частину одягу, на якому вона прилягла. Відтоді повага до котів – це частина традицій і культури.

Від Вежі Галата ми спустились до Галатського мосту, що перекинутий через затоку Золотий Ріг.  Перший раз в житті побачили двоповерховий міст. На першому поверсі – ресторани, крамниці. А на другому – автомобільна дорога, трамвайні колії та пішохідний тротуар.

Перший поверх Галатського мосту.

Посередині міст розводний. По обидва боки другого поверху – рибалки. Вудки стирчать, як в їжака голки.

Вид з Галатського мосту на Босфор.

Затока Золотий Ріг та міст Золотий Ріг.

По обидва береги біля мосту знаходяться причали. Звідси ходять катери громадського траснпорту Вапуру та прогулянкові човни. Детальніше про громадський транспорт Стамбула читайте у нашій статті:

= Громадський транспорт Стамбулу: вартість проїзду, де купити квитки, як зекономити.

Від причалу Еміньоню можна дістатись Принцевів островів. Читайте також:

=Бююкада. Поїздка на Принцеві острови.

За гарної погоди ми планували прогулянку на катері по Босфору. Але відмінили, бо вже достатньо змокли та змерзли під дощем))) Покатаємось у наступній подорожі до Стамбулу.

Покатались))). Читайте більше: Прогулянка по Босфору. Самостійно і мегацікаво!

На мосту Галата розміщено безліч ресторанів, але у нас була  інша ціль. На причалі Еміньоню, на протилежному від Вежі Галата березі, продається оригінальна вулична їжа – балик екмек (balik ekmek). Це знаменита місцева страва – риба в хлібі.

Ось з таких оригінальних човників продається balik ekmek. Тут його готують. Страва користується популярністю не тільки у туристів, а й у місцевих жителів. До човнів завжди черги. Столики поруч зайняті.

Що сказати – смачно, цікаво, оригінально. Якщо буде нагода, то ще буду купувати. Ця страва схожа на наш хот-дог. Тільки замісь сосики – смажена риба.  Їсти потрібно обережно, можуть попастися кісточки.

Гастрономічний тур продовжився смачною вечерею  і відкриттям місцевих ресторанних традицій. Виявляється, більшість закладів Стамбулу спеціалізуються на приготуванні певних страв з певних продуктів. Наприклад, в одному ресторані готують тільки страви з фасолі (тут десерти та рибу замовити неможливо),  в другому – тільки рибне меню, інший заклад пропонує тільки м’ясні страви гріль. Тож, для вечері з основної страви та десерту з чаєм/кавою, доведеться відвідати як мінімум два заклади. Ось такі цікаві гастрономічні традиції.

Вдень ми відвідали “кебабний” ресторан. (вище я писав про нього). А вечерю розпочали в закладі, що спеціалізується на “кьофте” – м’ясних котлетках. (У нас би його назвали “Кьофтерія”)). Знаходиться у вуличці поруч з Айя Софією. До кьофте подаються тільки овочі. Є сік, вода, чая в меню немає.

На десерт і чай/каву ми перейшли в інший ресторан/кафе Fuego, що знаходиться у вуличках недалеко від парку Султанахмет.

Кожна наша подорож залишає по собі враження, розширює світогляд і навіть змінює вподобання. Чомусь ми вважали, що в Туреччині надають перевагу каві. Але більшість місцевих жителів п’ють чай. За вечір – по кілька склянок, що мають оригінальну назву “бардак”. Турецький чай – чорний, ароматний, з бархатистим смаком. Після мандрівки до Стамбулу Олена, прихільниця зеленого чаю, перейшла на чорний.))

Ось на такій смачній ноті завершився наш туристичний день. Традиція переходити від одного закладу до іншого нам сподобалась))). Але залишився невиконаним ще один пункт туристичної програми.

 Цистерна Базиліка ( Yerebatan Sarnıcı)

Найближче до нашого готелю The And знаходилась Цистерна Базиліка, але відвідали її ми вже в день від’їзду)). Завжди спостерігали такі черги, які зменшувались лише ввечері.

Зранку у понеділок черги майже не було. Квиток коштує 20 лір. (для громадян Туреччини – 10 лір). Вперше під час цієї подорожі  квитки продавались лише за готівку. За квитки в основні пам’ятки Стамбулу можна було розрахуватись карткою.

Ця маленька непомітна будівля і є знаменита Базиліка Цистерна (“Yerebatan Sarnıcı”). Основна її частина – під землею.Цистерна Базиліка займає велику площу, 145 на 65 метрів. Це ціле підземне місто. Вихід знаходиться біля Айя-Софії.

Цистерна Базиліка побудована у V столітті при імператорі Юстініані. В той же період були зведені Айя-Софія, Айя-Ірина.  Це одне із найбільших підземних водосховищ, які збереглися до нашого часу. В цьому водосховищі зберігалась вода на випадок засухи чи облоги міста. Вона поступала по акведуку з-за меж міста. Цистерна Базиліка виконувала свою функцію, доки Константинополь не захватили турки. З того часу базиліка була в занепаді. І тільки у 1987 році тут відкрили музей. В підземеллі прохолодно і дуже вогко. По цьому посиланню є можливість придбати комплексний квиток для відвідування Цистерни, собору Айя-Софія та палацу Топкапи

Читайте також: Цистерна Феодосія – секретне місце Стамбулу.

Своєю містикою, загадковістю Цистерна Базиліка приваблює кінематографів. Тут проходили зйомки багатьох фільмів:епізоди бондіади, “Одісея”,  “Інферно” з Томом Хенксом. В Цистерні Базиліка проходят виставки, концерти, театральні вистави.

При будівництві використовували колони з різних античних храмів. Тому вони відрізняються між собою за кольором чи візерунками.  Таких колон нараховується 336 штук.

Колона, що плаче. За легендою, візерунок -це сльози сотен рабів, що померли під час будівництва.

Одними з найцікавіших пам’яток Цистерні  Базиліки є колони з головами Медузи Горгони. Коли ще водосховище було заповнене водою, голови були під водою. Це виглядало дуже містично.

Чому голови перевернуті? Напевне, щоб люди не боялися закам’яніти, коли подивляться в очі Горгони.

А ми кажемо Стамбулу – До побачення!

Традиційне сімейне фото.

На нас Стамбул справив величезне враження. Ця подорож розвіяла багато стереотипів і відкрила прекрасне місто з приємними, гостинними людьми. Стамбул – сучасний мегаполіс зі своїм колоритом.

Нова культура й архітектура, новий світ, нові друзі і родичі. Це все об’єднується в одну силу, яка нас буде постійно повертати у Стамбул. Я хочу ще поблукати дворами й палацами Топкапи, відвідати азійську частину Стамбула, хочу побачити всередині Блакитну мечеть, роздивитись місто з висоти пташиного польоту з хмарочосу Сапфір, насолодитись морською прогулянкою по Босфору та на Принцеві острови. До зустрічі, Стамбул!

Бажаю Вам нових яскравих подорожей!

Booking.com

 

Читайте також:

=Чамлиджа – найбільша мечеть Стамбулу.

=Кузґунджук – романтичний квартал Стамбулу.

=Хмарочос Сапфір. 236 метрів над Стамбулом.

= Принцеві острови. Який острів вибрати.

=Балат – яскравий район Стамбулу.