Кам’янець-Подільський — місто сонця. Що подивитись за один день.

Це місто стало для нашої сім’ї яскравим туристичним відкриттям. Виявляється, Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова) за кількістю історичних та культурних пам’яток. Близько 200 найцінніших об’єктів зберігають таємниці колись могутнього стародавнього міста. Старе місто і фортеця Кам’янець-Подільського – є кандидатом в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Що подивитись за один день в Кам’янці-Подільському. Чому його називають “містом сонця”. Ділимось враженнями і досвідом у путівнику по Старому місту Кам’янця.

Кам’янець-Подільський – це унікальне місто зі своїм неповторним колоритом. Його називають містом семи культур. У Кам’янці протягом багатьох століть перепліталися культури і традиції семи народів: українців, вірмен, поляків, литовців, турків, росіян і євреїв. Це поєднання різних звичаїв і вірувань створило своєрідну, автентичну атмосферу, відображену в архітектурі Старого Міста.

Квітка на камені, – так говорила про прекрасне місто Поділля Леся Українка. Місто Кам’янець-Подільський був заснований на кам’янистому півострові, який огинає річка Смотрич. Глибокий (50-60 м) каньйон річки надійно захищав стародавнє місто з трьох сторін, а з заходу – потужним форпостом на шляху ворогів служив Старий замок. Фортеця Кам’янець-Подільського та Старе місто об’єднані в Державний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець». Тут надзвичайно затишно і колоритно. Гуляючи мощеними вуличками, серед старовинних будинків мимоволі переносишся на сторіччя назад.

Читайте також: Інший Кам’янець-Подільський. 10 цікавих місць.

Вранці ми вже побували в потужній Хотинській фортеці. І тепер задалися питанням: що подивитися в Кам’янці-Подільському за один день, я б навіть сказав – за 5 годин і зі спекою вище 35 градусів. Звичайно, перед поїздкою ми ґрунтовно підготувалися (виконали «домашнє завдання»))) Але при такій обмеженій кількості часу і температурі повітря є вибір: оглянути все швидким «галопом» або присвятити час неспішному, але більш ґрунтовному і цікавому знайомству з основними пам’ятками міста. Сьогодні ми вибрали другий варіант.

За організацію нашої сімейної екскурсії висловлюємо подяку директору Національного історико-архітектурного заповідника Василю Володимировичу Фенцурy і прекрасному екскурсоводу, молодшому науковому співробітнику заповідника Ірині Ладоренко. Сайт заповідника –http://niazkamenec.org.ua/  (Рекомендуємо індивідуальну екскурсію для всіх, хто не любить оглядати місто великим туристичним натовпом))). Контакти Ірини: 097-066-83-74, 096-533-11-88, email: niazkamenec@gmail.com.

*** Будь ласка, при бронюванні екскурсії по Кам’янець-Подільському повідомте, що отримали рекомендацію з Блогу Олени та Євгена Пузатків.)

Кам’янець-Подільський. Історія.

Кам’янець-Подільський унікальний ще й тим, що до цих пір вчені-історики сперечаються, коли ж насправді було засновано місто. Є кілька версій походження міста Кам’янець-Подільський.

Дако-римська версія. У I – II ст. нашої ери римський імператор Траян завоював Дакію і сусідні території над Дністром. Він заснував тут провінцію Римської імперії. Камінь на воді – Петридава – так в ті часи називався Кам’янець-Подільський, місто на околиці римсько дакскої провінції. (Є ще гіпотеза з назвою Клепідава – місто злочинців, яких привозили сюди з Риму на заслання). Римляни укріпили місто. Побудували Замковий міст з дерев’яними арками і могутню фортецю. Замковий міст – найстаріший міст в Україні. За століття він багато разів перебудовувався.

Припускають, що саме цей Замковий міст зображений на колоні Траяна в Римі, спорудженої на честь перемоги імператора над даками. Коли ми були в Римі біля колони Траяна, навіть не здогадувалися про такий історичний зв’язок з нашою рідною Україною)))

Колона Траяна в Римі – фото нашої поїздки в це древнє місто. Путівник по Риму можна прочитати – тут.

Так, римляни уміли будувати мости – довгожителі. Чого вартий тільки міст Тіберія в м.Ріміні, що вже 2 тисячоліття служить людям. Тому дако- римська версія виглядає дуже правдоподібно)))

Вірменська версія: Вірменська столиця Ані була жорстоко зруйнована турками. Після цього в 1062 р князь Федір Дмитрович запросив біглих вірмен для спільної боротьби з половцями до Львова, Києва, Кам’янець-Подільського. Так тут виникла вірменська колонія. У 1962 р місто навіть святкувало своє тисячоліття. Але ця версія знову не підтвердилася, є підозра, що вірмени просто підробили грамоту князя, по якій вони отримували багато переваг.

У версії про литовських князів поєднується казкова легенда і історичні факти. Це найбільш популярна гіпотеза заснування Кам’янець-Подільського, хоча є підтвердження про існування тут ще більш раннього поселення часів Київської Русі. У 1362 р Поділля, після перемоги литовського князя Ольгерда над турками на річці Сині Води, перейшло у володіння Литви. Правити цією територією стали брати Коріатовичі, племінники Ольгерда. Брати Олександр, Юрій, Федір і Костянтин укріпили місто-фортецю, зробили її своєю резиденцією. Вони також звели потужні замки в Меджибожі, Бакоті, Вінниці, Скелі. А в 1374 р Кам’янець отримав Магдебурзьке право.

Скульптури оленя зустрічаються в багатьох місцях Кам’янець-Подільського. Цей символ міста пов’язаний з казковою Легендою про його заснування.

Одного разу брати Коріатовичі вирушили на полювання. Старший брат Олександр зупинився, щоб напоїти коня. І раптом з лісу вийшов прекрасний олень. Його роги сяяли золотом, а копита – сріблом. Олександр одну за одною пускав стріли в оленя, але вони не потрапляли в чарівну тварину. Помчав князь Коріатович за ним слідом. Вивів його олень на кам’яну скелю з руїнами старовинного міста (як варіант, олень сказав князю людським голосом, про те, що місто тут буде, яке прославиться на століття).

Сподобалося місце братам, і заснували вони тут місто-фортецю. А щоб залучити сюди більше людей, запросили сюди купців і майстрів, дали землю в користування, звільнили жителів нового міста від сплати  податків на 20 років. Назвали брати замок Кам’янцем, тому що місто на камені і будинки будувалися з місцевого каменю – вапняку. Річка отримала назву Смотрич, від слова «смотреть», адже вода в ній була настільки прозорою, що навіть з висоти скель можна було побачити рибу, що плаває в річці.

(Цікаво, що олень зустрічається в легендах багатьох народів, як символ надії, спасіння і сонця. Наприклад, олень показав почесним грузинським мисливцям мальовничу долину. На цьому місці незабаром побудували другу столицю Грузії – Тбілісі. Або кочовим гуннам (далеким предкам угорців) олень показав дорогу по мілкому озеру Сиваш під час Великого переселення народів.)

Після закінчення польсько-литовської війни в 1434р Кам’янець перейшов під владу Польщі. Він стає столицею Подільського воєводства, а в 1463р отримує почесний статус Королівського міста і Герб – золоте сонце на білому полі. (Сучасний герб – сонце з 16-ма променями на блакитному тлі Кам’янець-Подільський отримав в 1796р, як губернське місто в складі російської імперії). Зображення сонця можна побачити на багатьох старовинних будівлях міста. Кам’янець-Подільський – місто сонця.

Унікальним в цей час стало одночасне володарювання у Кам’янці відразу трьох національних громад: поляк, вірмен і русичів (українців). У кожної громади був свій магістрат, житловий квартал, свої храми, площі, своя культура і традиції. В цей час знову укріплена фортеця славиться як одна з найбільш неприступних в світі. Але ..

В 1672 році. Кам’янець захопила 150-тисячна армія султана Магомета IV. 2-тисячний гарнізон фортеці після трьох-тижневої облоги здався. 27 років місто перебувало під владою Туреччини. Турецька влада зміцнила стіни фортеці, добудували Замковий міст, переробили багато міських будівель і храми в мечеті. Багато поляк і вірмен покинули Кам’янець, торгівлею в місті зайнялися євреї.

З 1699 р Річ Посполита знову відвоювала Кам’янець. Але майже через 100 років 2 травня 1793 р. комендант фортеці А. Злотницький здав місто російським військам без єдиного пострілу. Імператриця катерина II відзначила в своєму маніфесті: «россии возвратилась ее давняя собственность … с сильною крепостью в Каменец-Подольськом» (нічого не нагадує ?. «Збіг ?! – не думаю»).

З великої столиці Поділля Кам’янець перетворюється в промисловий і культурний центр Подільської губернії. Будується Новий план – нова частина міста за межами півострова. Пов’язує її зі Старим містом – Новопланівський міст над каньйоном річки Смотрич. (На фото зліва)

фото з сайту http://niazkamenec.org.ua

Новопланівський міст і красиві парки з обох сторін в новій частині міста.

Колись могутня фортеця стає в’язницею. Багато католицьких храмів і монастирів насильно передають московській православній церкві. У період російського правління місто Кам’янець перейменовують спочатку в Кам’янець-Подільськ, а потім в Кам’янець-Подільський, щоб не плутати з іншими містами російської імперії зі схожою назвою «Кам’янець».

У бурхливі 1917- 1921 роки, роки боротьби за українську державність, влада в місті змінювалася близько 10 разів. А з березня 1919 р по листопад 1920 р Кам’янець – Подільський під керівництвом Симона Петлюри став столицею Української Народної республіки … Соборною столицею УНР …

На згадку про це в Кам’янці-Подільському на День Незалежності України проходить фестиваль – реконструкція «Остання столиця». Про це ми писали в щомісячному анонсі фестивалів і свят України.

Читайте: 12 найцікавіших фестивалів серпня в Україні

Руйнівним став для Кам’янець-Подільського прихід більшовиків. Руйнуються і грабуються храми, знищується українська інтелігенція, голодомор вбиває простих селян. Влада СРСР переносить столицю з Кам’янець-Подільського до Проскурова (нині Хмельницький).

Але зараз сучасний Кам’янець-Подільський, як справжня квітка пробивається крізь камінь, розпускає пелюстки назустріч сонцю – своєму сяючому символу. Прекрасне місто відроджується. Багата історична та культурна спадщина, численні фестивалі приваблюють все більше туристів з різних країн світу. Ось і ми вирішили відвідати це унікальне і колоритне місто на камені, казкове місто сонця.

Де зупинитися в Кам’янці-Подільському.

У місті є хороші готелі різної цінової категорії. У Старому місті чудові відгуки про готелі: Reikartz, Гетьман,  У Домінікана,  Клеопатара,  Тарас Бульба. Готелі з видами на каньйон: Біля річки,   Гранд Каньйон. У новому місті хороший сервіс в готелі  7 днів.

Для тих, хто подорожує на машині, ми підібрали найкращі готелі з безкоштовними парковками і відмінними відгуками гостей в колоритному Старому місті або близько до нього. Вартість в добірці вказана за 1 ніч.

• Reikartz Kamianets-Podilskyi від 870 грн, сніданок включений
• VIP-готель Клеопатра від 800 грн, сніданок включений.
• U Dominicana від 650 грн, сніданок включений
• Hetman Hotel від 550 грн, сніданок включений
• House near Bridge від 500 грн – краще для транзиту, поруч з дорогою і далеко від центру
• Grand Canyon від 420 грн
• Старий Замок Студіо від 400 грн
• Mini Hotel in Old Town від 350 грн
• Bilya Richky Hotel від 250 грн

-Ще Більше готелів і апартаментів Кам’янець-Подільського можна вибрати на сайті Букинг.
Спецпропозиції та акції готелів Кам’нець-Поділського дивіться тут

Booking.com

Читайте також: Як забронювати готель через інтернет. Вибираємо кращий готель за ціною і якістю. Бронюємо готель без кредитної картки.

Що подивитися за один день. Пам’ятки Кам’янець-Подільського.

У Старе місто ми заїхали через Новопланівський міст і дуже легко знайшли площу Польський ринок. Для початку ми зайшли в туристичний центр на пл. Польський ринок, 18. Взяли безкоштовну карту міста.

Наша прогулянка по Кам’янець-Подільському починається з площі Польський ринок біля міської Ратуші. Ця будівля польського магістрату була зведена після отримання в 1374р. Магдебурзького права. Цікаво, що Ратуша в Кам’янці-Подільському вважається найдавнішою в Україні. Важливі історичні рішення і переговори приймалися в її стінах. На другому поверсі Ратуші працює Музей історії Магдебурзького права і Музей грошей.

Але бачили стіни Ратуші також біль, страждання і смерть багатьох людей. Після оголошення з балкона Ратуші вироку, на площі, прямо на очах у городян, страчували і катували людей. Під будівлею Ратуші на багато поверхів вниз тягнуться підвали. У них колись існували кімнати для тортур. Зараз в підвалі Ратуші зробили музей знарядь тортур «Суд середньовічного Кам’янця». (Ми з дітьми не пішли в цей музей. Нашому татові вистачило вражень в подібному музеї тортур на Мальті)))

Під Старим містом вирито багато таємних ходів і підвалів. (У деяких ми побуваємо пізніше під час екскурсії). Місцевий кат пробирався до місця страти таких ходами під містом. Тому ніхто не міг його побачити і дізнатися, хто він насправді.

Вірменський колодязь – восьмикутна невелика будівля поруч з Ратушею. У 1638р його побудували над глибоким колодязем. Багатий вірменський купець Нарзес вирішив викопати в центральній частині Кам’янця колодязь, щоб всі люди, незалежно від соціального становища могли ним користуватися. У ті часи в місто вода доставлялася тільки водовозами з глибокого каньйону. Вона була дуже дорогою. Користуватися такою водою дозволяли собі тільки заможні городяни. А бідний люд був змушений пити воду з річки. Це було небезпечно для здоров’я, адже в Смотрич зливалися всі міські нечистоти.

Купець почав в кам’яній скелі рубати колодязь, але не встиг завершити. Після смерті Нарзеса, гроші, заповідані на будівництво колодязя «успішно» розтратили. Польський король спонсорував спорудження важливого для міста джерела води. Але вода в колодязі виявилася дуже солоною і не годилася для пиття. Зараз в павільйоні Вірменського колодязя проходять різні виставки. Якраз проходила виставка воскових фігур.

Втомлений, голодний, але вражений красою Старого міста – так виглядає турист в Кам’янці-Подільському. На площі Польський ринок стоїть пам’ятник туристу. За версією скульптора, це польський турист, який відстав від своєї групи. Він довго добирався до Кам’янця поїздами, автобусами, автостопом. Нарешті приїхав і застиг на місці, милуючись унікальними будівлями Старого міста. Чому саме польський турист? Дуже люблять відвідувати Кам’янець-Подільський мандрівники з Польщі. Вони кажуть про це місто «наше място».

Поки ми були на площі біля пам’ятника туристу, люди все підходили і фотографувалися з ним ось так))) Фото-стандарт для туриста)))

Ще трохи фото. Площа Польський Ринок. Респектабельний готель Reikartz.

foto by Anna Puzatko

До речі, поруч паркуються туристичні паровозики. Можна купити тур і швидко проїхатись по Старому місту. За Ратушею побудований сувенірний ринок, в стилі Середньовічного Кам’янця. Ми там прикупили сувеніри.

foto by Anna Puzatko

А Ви знаєте, що пов’язує Кам’янець-Подільський, Францію і автора «Дон Кіхота» Мігеля Сервантеса? Тринітарський костел! Над дорогою до Кам’янець-Подільської фортеці зліва височіє світлий і урочистий Тринітарський костел. Храм в стилі бароко побудований в 1750р. За радянських часів тут був архів. Зараз це діюча греко-католицька церква Святого Йосафата.

Костел був заснований монахами-тринітаріями, які належать Ордену Святої Трійці. Статуї засновників ордена встановлені на воротах храму, посередині біля входу – статуя Діви Марії. А сам орден бере свій початок у Франції. Ченці-тринітарії займалися звільненням християн, які потрапили в мусульманський полон. Зібрану милостиню віддавали як викуп за полонених, іноді приносили себе в жертву, ставали невільниками замість звільнених християн.

За 450 років орденом було врятовано з мусульманського полону понад 30 тисяч християн. У їх числі й Мігель Сервантес, автор знаменитого «Дон Кіхота». Письменник, що плив в 1575 р. на галері з Неаполя до рідної Іспанії, був полонений турецькою флотилією біля берегів Коста Брава. Ченці-тринітарії викупили його тільки через 5 років, зібравши дуже великі на ті часи гроші – цілих 500 ескудо. У 1580 р Мігель Сервантес повернувся в Іспанію, а вже в 1604 р вперше вийшов у світ роман «Дон Кіхот». Так що ми читаємо цей романтичний твір завдяки монахам-тринітаріям.

Ось, за поворотом брукованої дороги з’явилась фортеця. Це дуже гарно. Міць і сила середньовічних стін відчувається здалеку.

Не дарма існує легенда про турецького султана Османа, який побачив фортецю Кам’янець і відмовився її брати. У 1621 р турецька орда підійшла до стін замку. Побачивши таку твердиню з каменю, султан Осман запитав: «Хто збудував цю фортецю?». «Сам Аллах,» – почув Осман у відповідь. Султан відвів свої війська від Кам’янця зі словами: «Тоді хай сам Аллах її і бере!».

Проходимо через Міські ворота (брама) – це головні ворота в місто XVI-XVIII cт.. Вони захищали Кам’янець з боку фортеці і Замкового (Турецького) мосту. Сучасна дорога на Замковий міст прорубана в кам’яній стіні брами. Раніше в’їзд в місто був через Надбрамну вежу. Вона зліва від дороги. Зараз там ресторан «Під брамою». (Місце з приголомшливими видами фортеці, несмачною кухнею і поганим обслуговуванням. Так що будете проходити – проходьте повз. У місцевих жителів про нього погані відгуки. Самі не пішли і Вам не радимо).

Праворуч від дороги – кам’яний каземат-лабораторія. Там теж якась незатишна кафешка з балкончиком на другому поверсі, на якому є камінь закоханих. (До каменю ми не дісталися, сходинки на балкон виявилися зламаними.)

Замковий (Турецький) міст – найстаріший в Україні міст. До того ж – унікальний і єдиний в світі. Це суцільна потужна кам’яна стіна, яка проходить не поперек ріки, як зазвичай, а вздовж річкового русла. Міст будували століттями. Припускають, що основа – це римська аркова споруда І-ІІ століття нашої ери. А зверху добудовувалися нові шари з каменю. Замковий міст називають ще Турецьким. Саме турки в 17 столітті удосконалили цей міст. Як матеріал використовували каміння з розібраного монастиря Босих Кармелітів. Кажуть, що в основі мосту або в його стінах замуровані награбовані турецькими військами скарби.

Стара фортеця – візитівка Кам’янець-Подільського.

Працює з 10-00 до 19-00 (взимку до 17-30). Вартість квитків: дорослий – 20 грн, дитячий і студентський – 10 грн. У фортеці можна замовити також квест-екскурсію, а ввечері по суботах і неділях з 21-00 до 23-00 в рамках проекту «Таємниці Старого замку» організовують вечірні екскурсії. Вся інформація про послуги є на сайті – http://muzeum.in.ua/index/poslugi/

Стільки загадок і доль зберігає в собі кожен камінь Старої фортеці. Всього в замку 11 веж. У кожної своя таємниця і своя історія. У замку містилися церква Покрови, будинок коменданта, приміщення слуги охорони, склади зброї, пивоварня, пекарня, стайня. Гарнізон фортеці налічував близько 2 тисяч солдатів.

У Чорній (або кутовій) вежі, побудованої в 1544р, праворуч від входу в фортецю, зберігся колодязь глибиною близько 40 м. Воду з нього піднімали за допомогою великого колеса. Всередину колеса заганяли полонених або боржників. Вони крокували під ударами батогів як «білки в колесі», таким чином добувалася вода. Туристи зазвичай кидають в глибокий колодязь монетки, щоб сюди повернутися.

Зліва від входу – глибока Яма боржників. Це підземелля під колишнім будинком старости. Туди в ХІХ ст. садили всіх, хто не віддавав вчасно борги, давали час «подумати». Це теж «туристичний атракціон» Старої фортеці. Кажуть, якщо кинути сюди монетку, то позбудешся боргів. А грошей внизу дійсно багато))) Антон вирішив, що віддати борги можна набагато простіше – спуститися в яму і зібрати всі купюри і монети, що лежать на дні)))

Поруч з Ямою боржників – найвища і укріплена вежа – Папська. У 1494р Фортеця Кам’янець-Подільського була вперше описана . Дуже багато зброї було в несправному стані, провізія була відсутня. Отримавши такий звіт від ревізорів, Папа Римський Юлій II, стурбований ненадійним захистом християнських територій від турецьких набігів, виділив гроші на зміцнення фортеці. На згадку про це вежу назвали Папською.

Народна назва Папської вежі – Кармалюкова. З 1818 по 18123 р тут провів в ув’язненні народний герой Устим Кармалюк. Воскову фігуру «славного лицаря», так називав його Т. Шевченко, можна побачити всередині вежі. Героя прикували до кам’яного стовпа за залізними гратами. Але навіть звідси зміг втекти Устим Кармалюк. За легендою, він спустився зі стін вежі, зв’язавши між собою хустки жінок, які щодня йому приносили їжу і передачі. А історики говорять про більш «приземлену» версії втечі. Устим разом з декількома ув’язненими напоїли варту і втекли.

Фото з сайту muzeum.in.ua

На стіні однієї з веж фортеці ось такий пам’ятний знак – це подарунок майстрів-ковалів, виготовлений ними на одному з яскравих фестивалів Кам’янець-Подільського.

У підземеллях фортеці – цікава експозиція. Гіпсові фігури солдатів і військових вищого чину, що захищають замок і нападників на нього. Сцени з битв.

Ченці з численних храмів Кам’янця також брали участь в обороні міста. Вони відспівували і ховали померлих, лікували і виносили з поля битви в паузах між боями поранених.

У Кам’янець не так просто було потрапити. Потрібно було мати  спеціальний дозвіл на в’їзд в місто, на право торгівлі. Ось Лєна пише прохання коменданту фортеці)))

Для ще більшої обороноздатності Фортеці 1621 р із західного боку побудовали Новий замок, або «горнверк». Це класичне голландське фортифікаційне укріплення, зведене для надійного захисту Фортеці від артилерійських ударів. На жаль, саме Новий замок став «Ахіллесовою п’ятою» Кам’янецької фортеці. В 1672 році. турецький султан Мехмед IX зі 150- тисячною армією захопив Кам’янець. Спочатку він взяв потужний Новий замок, а після нього вхід в місто був фактично легкою здобиччю.

Піднялися крутими сходами на вежу Рожанка, побудовану в 1505г. Назву свою вона отримала, тому що знаходиться «на розі». Ця вежа була першим форпостом на шляху ворогів.

Звідси добре проглядається весь кам’яний острів Старого міста, каньйон річки Смотрич, а також двір фортеці.

Між баштами Рожанка, Комендантська і Лянцкоронська відновлено кам’яний хід, надійно захищений від пострілів і ворожих очей.

Комендантська вежа. У ній ніс свою почесну і відповідальну службу комендант Фортеці. Тут у нього були створені всі необхідні зручності за середньовічними мірками: опалення з діркою для диму в стелі і своє персональне «відхоже місце».

У фортеці є кав’ярня, можна постріляти з лука та арбалета. Біля воріт фортеці нас проводжає ось така оригінальна скульптура.

Повертаємося в Старе місто. На Замковому мосту зупиняємося. Тут дуже гарно. Внизу праворуч від мосту біля підніжжя фортеці в долині річки Смотрич – маленька дерев’яна церква. Це Хрестовоздвиженська церква, побудована в XVII ст – найдавніший православний храм в Кам’янці-Подільському.

Церква побудована в кращих традиціях дерев’яного зодчества Поділля і без єдиного залізного цвяха за наказом гетьмана Петра Сагайдачного. Поранений після битви під Хотином гетьман вирішив зміцнити стіни замку не тільки каменем, а й вірою. Кажуть, що завдяки цій намоленій століттями церкві вціліла Кам’янець-Подільська фортеця. А щоб люди бачили це священне місце здалеку і могли помолитися (церква не вміщає всіх бажаючих) на горі Татарвіце, прямо над Хрестовоздвиженської церквою, встановили великий хрест. (Поруч з ним – пам’ятник семи культур Кам’янець-Подільського «Стіл згоди».)

Дістатися до Хрестовоздвиженської церкви  зі Старого міста можна по такому підвісному містку.

З Замкового мосту прекрасно видно Казарми фортеці. Зараз будівля занедбана. Ближче на фото видно Вежу Руської брами. Разом з польськими воротами в 1550-ті роки вони були об’єднані в оригінальну гідротехнічну фортифікаційну споруду. Атаки ворога відбивалися також за допомогою води.

Оборонні стіни обох воріт були колись побудовані, як гребля, поперек каньйону. На них встановлені шлюзи в місцях течії річки. У разі нападу вода надходила через шлюзи Польської брами в каньйон. Коли шлюзи Руської брами були закриті, рівень води піднімався і виходила додаткова водна перешкода для ворога. А якщо напад був раптовими, то спочатку ворота швидко відкривалися, турки туди забігали, а потім так само швидко закривалися і пускалася вода через шлюзи. Виходила водна пастка. На жаль, шлюзи і гребля не збереглися до наших днів.

До речі, макет нижніх Польських воріт представлений в парку мініатюр фортифікаційних споруд України у Львові.

Читайте також: Парк мініатюр – маловідома пам’ятка Львова. А також Палац Потоцьких і Музей мистецтва давньої книги.

Втомилися, організм вимагає відпочинку і хоч трохи прохолоди. Вирішили зайти в кавярню-музей «Кава від поліцмейстера». Вона як раз над дорогою. Інтер’єр оригінальний. Тут багато предметів старовини, фотографій, музичних інструментів. Ми не стали підніматися на другий поверх, а спустилися в підвал – це нижній ярус кафе. Так, тут дійсно прохолодно. Те що потрібно! Замовили різні варіанти кавових коктейлів. Все дуже смачно. Трохи фото інтер’єру кафе.

І кімнатка в підвалі.

Ірина, розповіла про розгалужену систему підземних ходів в Кам’янці-Подільському, про те, що фортецю і інший берег каньйону пов’язують таємні ходи, під багатьма будинками Старого міста існує кілька підземних поверхів. Відкрити таємницю підземель можна спустившись, наприклад, в лаунж-бар «Андеграунд» готелю Reikartz. Відновлені кам’яні підвали XVII століття під ними опускаються на три поверхи вниз. Тут дуже романтично і таємниче. Тепер я зрозуміла, що у Львові мене надихають ресторани на дахах будинків, а в Кам’янці-Подільському навпаки для романтичних відчуттів хочеться спуститься в підвал)))

Кафедральний Петропавлівський костел – приголомшливо красивий і величний храм. Припускають, що на цьому місці вперше звели дерев’яний костел ще брати Коріатовичі в 1370-і роки. Кам’яний храм вже побудували ченці домініканці приблизно через 100 років.

Цікаво, що кожна деталь в храмі має свою захоплюючу історію. В костел Петра і Павла входимо через розкішну Тріумфальну арку. Її в 1781 р звели спеціально для приїзду польського короля Станіслава Августа. До цього увійти на територію храму можна було тільки по сходах і через вузеньку калиточку. Станіслав Август побажав, щоб до костелу вела гарна дорога і можна було в’їхати сюди на кареті. Так з’явилася Тріумфальна арка, яку потім назвали Аркою бажань. Проходячи під аркою, загадайте бажання. Кажуть, воно обов’язково збудеться.

Є легенда, що саме під цією Тріумфальною аркою задумала стати знаменитою та багатою Софія де Витте, майбутня графиня Потоцька, на честь якої був створений парк “Софієвка” в Умані.

Двір Петропавлівського костелу дуже затишний і ошатний. Справа унікальна статуя Христа, який сидить. Таких «сидячих» скульптур Христа в Україні всього декілька – у Львові і в містечку Сатанів. Статуя встановлена в пам’ять про християнське кладовище, яке на цьому місці розграбували турки. Біля підніжжя Христа – розкішний квітник.

Петропавлівський костел вважається єдиним в світі християнським собором з мечеттю. Збереглася вона з часів турецького панування (1672-1699гг). У цей час багато християнських храмів і монастирів було зруйновано або перебудовані на мусульманські мечеті. Костел Петра і Павла став головною мечеттю міста. Турки замурували головний вхід до храму і прорубали його з протилежного боку за традиціями будівництва в мусульманстві. Звели поряд з входом мечеть висотою близько 40 м. Протягом 27 років 5 разів на день муедзин піднімався по 136 сходинках мінарету і з його вершини закликав місто до молитви.

Після відступу турецьких військ, був підписаний мирний договір з Польськими властями, за яким вони зобов’язалися не руйнувати мінарет. Але на верхівці мінарету в знак перемоги в 1756 р встановили позолочену статую Мадонни. Досі таке поєднання викликає гострі суперечки між представниками мусульманства і християнства.

Діва Марія є покровителькою міста Кам’янець-Подільський.

Усередині храму дуже урочисто і спокійно. Головний вівтар – входити сюди можна тільки чоловікам.

У костелі Петра і Павла встановлений найстаріший орган в Україні. Його звучання можна почути під час богослужінь. Але тоді екскурсії до храму не проводяться.

У Петропавлівському костелі в каплиці Непорочного зачаття Діви Марії зберігається знаменита скульптура Лаури.

Кажуть, якщо Ви не бачили Лаури, значить в Кам’янці-Подільському не були. Делікатна робота, вишукані лінії, легкість скульптури дійсно вражають. Надгробний пам’ятник Лаури Пшездецької був виготовлений в Італії в 1874 р знаменитим скульптором українського походження В. Бродським. Лаура – дочка багатих землевласників Пшездецьких з міста Чорний острів (що в 20 км від Хмельницького). Під час прогулянки вона впала з коня. Наслідки були трагічними, що тільки не робили батьки, щоб вилікувати дочку. Але всі спроби врятувати дівчину виявилися безрезультатними. Лаура померла у молодому віці, їй виповнилось 21 рік.

Батьки замовили надгробок для улюбленої дочки у одного з найкращих майстрів В. Бродського. Скульптура за два роки була виготовлена в Італії з цільного шматка дорогого каррарського мармуру. 4-х тонну надгробну плиту з великими труднощами доставили з Італії і встановили на могилі Лаури, в усипальниці Пшездецьких в їхньому маєтку Чорний острів. Шедевр майстра дуже символічний. Поруч з ложем лежить книга, розкрита на 21 сторінці – 21 рік прожила дівчина. На книзі зламана гілка, як символ молодого життя що обірвалося. Янголятко тримає згаслий факел – погасле юне життя.

У 1930-ті роки радянська влада перетворила костел Пшездецьких в спортивний клуб, а надгробний пам’ятник Лаурі, її батькові і невідомої дівчини з каплиці маєтку в м Чорний Острів, вдалося зберегти. Через високу художню цінність в 1938 р ці шедеври руки В. Бродського доставили в музей атеїзму. Такі парадокси того жорстокого часу! Петропавлівський костел комуністи перетворили в музей … атеїзму !!! Так надгробний пам’ятник Лаурі виявився в Кам’янці-Подільському, далеко від родинного склепу.

Тільки 1990 р костел Петра і Павла повернули католицькій громаді міста. І тепер це головний Кафедральний костел Кам’янець-Подільського.

Цікаво, що в Римі на кладовищі Санта Верано, встановлено копію пам’ятника Лаурі. Виготовлена вона пізніше тим же скульптором В. Бродським на замовлення міністра зовнішніх справ Італії барона Джузеппе Джордано Апостоли. При пологах померла дружина міністра Енедіна і залишила йому дочку. На відміну від надгробного пам’ятника Лаурі, на скульптурі в Римі немає книги, а біля ложе стоїть не янголятко, а маленька дівчинка – дочка покійної Енедіни.

За Петропавлівським костелом невеликий затишний парк, що потопає в зелені і квітах. Звідси відкривається прекрасний вид на фортецю. На згадку про її захисника полковника Єжи Володиєвського, загиблого в 1672 році під час облоги турецькими військами, в парку встановлено пам’ятник. Зрубане дерево символ життя що обірвалося. З гнізда вилітає голуб миру.

На честь приїзду в Україну в 2001 році Папи Римського Іоанна Павла II в парку храму встановлена скульптура.

Петропавлівський костел в Кам’янці-Подільському – місце тиші й умиротворення. А міське життя йде своєю чергою.

Старе місто пов’язує з Новим планом (новим адміністративним центром міста) високий Новопланівський міст. Він побудований в 1872 р через глибокий каньйон річки Смотрич. Так прекрасно стояти тут і просто милуватися красою древніх скель, зеленню річкової долини, будинками, стінами фортеці і баштами Кам’янця. На скелі гордо височіє символ міста-благородний олень.

З боку Нового плану одночасно з будівництвом моста розбили красиві парки з фонтанами і лебедями. Тут можна відпочити в тіні дерев, для дітей є атракціони. І для дорослих теж – через каньйон натягнуті троси (їх видно на фото). Можна перелетіти через нього на тарзанці. Коштує це задоволення 75 грн. Але прокотитися нам всім так і не вдалося. Виявляється, вага людини повинна бути далеко за 50 кг. Це мінімум, бажано побільше. Перед нами тітонька кілограмів 100 так добре і бадьоро «прокотилася» на протилежний берег.

Хлопець, який працює на атракціоні, розповів, що якщо невелика вага і при цьому ще слабо відштовхнутися, то можна зависнути десь посередині. «Будете висіти, поки не знімуть». – «А знімати довго?» – «А це як вийде».Якщо кататися – то всім, а перспектива «зависнути» кільком членам нашої сім’ї над каньйоном не вразила))) Довелося на цей раз відмовитися від екстриму.

Може кому цікаво буде, на найвищому (54 м) мосту України під назвою Стрімка Лань (ми проїжджали його в Кам’янці-Подільському по дорозі на Хотин і назад) є роуп- джампінг- стрибок з моста. Правда, в будній день ми екстремалів на ньому не спостерігали. Можливо у вихідні стрибають).

Сучасний Кам’янець – місто дивовижне і креативне. Після фестивалю «Республіка», який щороку проходить на початку вересня, стіни будинків в місті прикрашають нові оригінальні мурали. Дуже багато їх на будинках по вулиці Огієнка, зустрічаються малюнки і в Старому місті.

Перехрестя-вишиванка – ще один місцевий шедевр, який прославився на всю Україну. Перехрестя доріг виклали різнокольоровими каменями. Дивно, що жителі Кам’янця мало знають про нього. Тому що насправді, дивлячись зблизька – це просто різнокольорове каміння під ногами. А весь візерунок видно тільки з висоти будинків. Але тротуар-вишиванка помітний відразу.

Щиро дякуємо молодшому науковому співробітнику заповідника «Кам’янець» Ірині Ладоренко за захоплюючу й пізнавальну екскурсію по древньому Замку і Старому місту, а також за позитив і хороші емоції.

Рекомендуємо всім цікаву індивідуальну екскурсію. Контакти Ірини: 097-066-83-74, 096-533-11-88, email: niazkamenec@gmail.com. (***Будь ласка, при бронюванні екскурсії по Кам’янець Подільському повідомте, що отримали рекомендацію з Блогу Олени та Євгена Пузатків.)

Ми не встигли відвідати всі визначні пам’ятки Кам’янець-Подільського. Але це на краще. Залишився ефект нерозгаданих таємниць. Всі ми закохалися в Кам’янець-Подільський – місто сонця. Сюди обов’язково потрібно повернутися, щоб не поспішаючи насолодитися атмосферою древніх мощених вулиць і храмів Старого міста, перейти річку Смотрич по милим підвісним місткам й побродити в долині каньйону, відвідати Старий замок при вечірньому освітленні, спуститися на романтичну вечерю в загадкові підвали одного з ресторанів.

А ще з’їздити на Бакоту до скельного монастиря на широкому Дністрі, водами якого в 1985 р затопили багато прибережних сіл. В одному з них, Калюсі, жили наші бабуся і дідусь, там народився тато Лєни. Національний парк Подільські Товтри з розкішними лісами і річковими каньйонами – гордість Поділля. Є також в 70 км від Кам’янця-Подільського Кришталева печера в с. Кривче.

Тут дійсно є що подивитися і куди поїхати допитливим мандрівникам.

Бажаємо Вам нових яскравих подорожей!

Читайте також:

= Львів за один день. Аромат кави, шоколаду і чарівництва.

= Корсунь-Шевченківський – самобутнє місто над Россю

= Мукачівський замок «Паланок»: як дістатися, історія, легенди, фото.

= Відпочинок в Карпатах. Місто Сколе: пам’ятки, готелі, легенди, фото.

= Чернігів – путівник. Козелець, Седнів, Батурин. Маршрут мандрівки на вихідні.